Відпустки під час воєнного стану: види, умови, розрахунок

Оплата праці та кадрові питання працівників освіти

З 24.03.2022 набув чинності Закон від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136). Цей Закон діє протягом періоду воєнного стану та втрачає чинність із дня його скасування. А от ч. 3 ст. 13 втрачає чинність із моменту завершення виплати державою, що здійснює військову агресію проти України, відшкодування зарплати, гарантійних і компенсаційних виплат працівникам. У цій статті розберемо, які відпустки та як можуть бути використані працівником сьогодні. Водночас Законом від 01.07.2022 № 2352-IX (далі — Закон № 2352) було внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, які набули чинності з 19.07.2022 .  З урахуванням  зазначених новацій у цій статті розберемо, які відпустки та як можуть бути використані працівником сьогодні.

Законодавча база

Закон від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) установлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам. Статтею 4 Закону № 504, зокрема, передбачено такі види відпусток (умови надання яких прописано окремими статтями цього Закону):

1) щорічні:

• основна (ст. 6 Закону № 504);
• додаткова за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7);
• додаткова за особливий характер праці (ст. 8);
• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) соціальні:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 17);
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18);
• відпустка у зв’язку з усиновленням дитини (ст. 18¹);
• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19);
• відпустка при народженні дитини (ст. 19¹).

Крім того, ст. 25, 26 Закону № 504 передбачено відпустки без збереження зарплати.

Щорічні відпустки за бажанням працівника у зручний для нього час надаються:

1) особам віком до 18 років;

2) особам з інвалідністю;

3) жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

9) батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу;

10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором тривалість щорічно основної відпустки може бути встановлена понад 24 календарні дні (далі – к. д.). Крім того, можуть установлюватися й інші види відпусток.

Відпустки яких видів можуть бути використані працівником на сьогодні

Якщо працівника не залучено до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, то відповідно до ст. 10 Закону № 504 черговість надання відпусток визначається графіками. Такі графіки затверджуються роботодавцем за погодженням із профспілкою або профспілковим представником чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом та доводяться до відома всіх працівників.

Період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем. Не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки.

За узгодженням сторін трудового договору можна змінити терміни надання відпусток, наведених у графіку. 

 У період дії воєнного стану:

1. роботодавець може відмовити працівникові в наданні невикористаних днів щорічної відпустки;
2.  не застосовуються норми ч. 7 ст. 79, ч. 5 ст. 80 КЗпП та ч. 5 ст. 11, ч. 2 ст. 12 Закону № 504, які передбачають, що:
   • невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, зазвичай, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка;
   • забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Водночас якщо до роботодавця об’єкта критичної інфраструктури звернеться працівник, залучений до виконання робіт на такому об’єкті, із проханням надати відпустку у зв’язку вагітністю та пологами та/або відпустку для догляду за дитиною, роботодавець не може відмовити в її наданні.

Щорічна основна відпустка тривалістю 24 к. д. надається за робочий рік. Додаткові відпустки надаються тривалістю, яка встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. Конкретна тривалість щорічної основної та додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Законом установлено обмеження загальної тривалості щорічних основної та додаткових відпусток. Вона не може перевищувати 59 к. д., а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69 к. д. за один робочий рік. У разі якщо працівникові після використання в робочому році щорічної відпустки за цей рік надається невикористана щорічна відпустка за минулий період, зазначене обмеження не застосовується. Адже якщо працівник із будь-яких причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за попередні роки, він має право використати її.

Під час воєнного стану працівниками, крім щорічної основної відпустки, можуть використовуватися інші додаткові відпустки. Наприклад, соціальні відпустки можуть бути надані за бажанням працівника, проте якщо він працює на критично важливому підприємстві, роботодавець може відмовити в наданні такої відпустки. Для отримання соціальної відпустки надсилається заява й оформляється наказ.

Відпустки без збереження зарплати

Відпустки без збереження зарплати також можуть надаватися за бажанням працівників. Це стосується як «обов’язкових», так і тих, що надаються за згодою сторін (за сімейних обставин чи відпустки на час карантину).

Зазначимо, що будь-яка з вищеперелічених відпустка не може надаватися примусово. Особливо це стосується відпусток без збереження зарплати. Роботодавець не має права звернутися до працівника з вимогою про написання заяви про надання відпустки без збереження зарплати.

• без обмеження її тривалості, але в період дії воєнного стану;

• будь-якому працівнику незалежно від його категорії чи статусу, за його заявою та погодженням роботодавцем;

• не є обов'язковою для прийняття рішення роботодавцем щодо її надання;
• винятково з ініціативи працівника.

Роботодавець має право відмовити працівнику в наданні такої відпустки, якщо підприємство, де він працює, належить до критичної інфраструктури.

Час перебування у відпустці без збереження зарплати за цією підставою зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

З 19.07.2022 з'явився окремий вид відпустки без збереження зарплати на час війни – через виїзд за межі України.

За цією новою підставою відпустка без збереження заробітної плати надається:

• тривалістю не більше 90 к. д. у період дії воєнного стану. Працівник має можливість оформити цю відпустку кілька разів, але загальна тривалість відпусток (частин), яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми, не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану;
• лише працівникам, які виїхали за межі території України або набули статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою;

• в обов'язковому порядку за заявою працівника.

Роботодавець не може відмовити працівнику в наданні цієї відпустки. Працівник має підтвердити той факт, що він «виїхав за межі території України» або «набув статусу внутрішньо переміщеної особи». Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України законом не визначено. Рішення щодо надання відпустки в цьому разі прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які достатньою мірою підтверджують  факт виїзду. У разі повернення працівника, який перебуває в зазначеній відпустці, на територію України особа втрачає право вимагати продовження такої відпустки.

Будь-яка відпустка не може надаватися примусово. Насамперед це стосується відпусток без збереження зарплати.

Отже,  відпустка без збереження зарплати надаватиметься лише з ініціативи працівника, а роботодавець має право відмовити йому в наданні такої відпустки, якщо підприємство, де він працює, належить до критичної інфраструктури.

У разі порушення законодавства про працю працівник має право звернутися до суду з позовом про поновлення його прав.

Грошова компенсація за всі дні невикористаних відпусток

У період дії воєнного стану працівнику, який звільняється, виплачується грошова компенсація відповідно до ст. 24 Закону № 504.

Увага! Не діє в період  воєнного стану норма, яка діяла до початку війни щодо перерахування грошової компенсації за бажанням працівникові на рахунок підприємством під час звільнення за переведенням (п. 5 ст. 36 КЗпП),

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а в разі їх відсутності - входить до складу спадщини.

Чи може роботодавець надати більш як 24 к. д.?

Закон № 2352 не призупиняє і не скасовує норми ст. 9¹ КЗпП, а самі норми цієї статті не суперечать положенням цього Закону. Так, згідно зі ст. 9¹ КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Отже, за власні кошти та з урахуванням особливостей організації праці та умов господарської діяльності в межах своїх повноважень роботодавець має право надати працівникам у період дії воєнного стану основні оплачувані щорічні відпустки тривалістю більш як 24 дні. Надання відпустки більшої тривалості ніж 24 дні в період дії воєнного стану є правом, а не обов'язком роботодавця.

Тому, починаючи з 19.07.2022 роботодавець в умовах воєнного стану має право вирішувати на власний розсуд, чи надати працівникові:

-  щорічну основну відпустку повної тривалості, чи обмежити її 24 к. д;

-  щорічну основну відпустку за минулий рік.

Правила оформлення відпусток під час воєнного стану

Відпустки оформлюються за заявами або попередженнями про їх початок. У зв’язку з воєнним станом заяви працівників можуть бути направлені будь-яким способом, наприклад через месенджери Viber, Telegram, Facebook тощо.

Отже, якщо роботодавцю надійде така заява, і він не проти надання такої відпустки, відповідальна за ведення кадрового обліку особа має видати наказ про надання щорічної (основної чи додаткової) відпустки. Особливо це стосується роботодавців установ, розміщених там, де ведуться воєнні дії, а також тих установ, які не належать до об’єктів критичної інфраструктури.

З оформленим наказом треба обов’язково ознайомити працівника. На сьогодні це робиться у зручний для установи спосіб, наприклад відправляється СМС зі словами «Ознайомлений із наказом» через Viber, Telegram, Facebook тощо.

Для позначення табелювання відпусток можна використовувати умовні позначення у вигляді буквенного коду (див. табл)

Умовні позначенння відпусток

Робота у святкові та неробочі дні під час воєнного стану

У період дії воєнного стану не діють норми КЗпП щодо визначення святкових та неробочих днів, в які робота не проводиться. Таку умову встановлено ч. 6 ст. 6 Закону № 2136, який набув чинності з 24.03.2022. Тож із цієї дати і до закінчення воєнного стану у нас фактично немає святкових (неробочих) днів.

Крім того, у зазначений період не діють норми щодо:

• скорочення роботи на одну годину напередодні святкових і неробочих днів;
• перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого, у разі якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем;
• перенесення вихідних та робочих днів відповідно до рекомендації КМУ;
• заборони залучення до робіт у святкові і неробочі дні.

Свої роз’яснення з цього приводу надали також фахівці Мінекономіки від 23.03.2022 у коментарі до Закону № 2136.

Отже, під час війни свята входять до тривалості щорічних відпусток як звичайні дні. Оскільки такі дні стали оплачуваними днями щорічної відпустки, то виключати їх з розрахунку немає потреби.

Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку

Періоди, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, установлено ст. 9 Закону № 504 та ст. 82 КЗпП.

З 19.07.2022 до цих норм унесено зміни. Не зараховується до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку працівників, період проходження призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а також прийнятих на військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби.

Тобто до стажу для щорічної відпустки зараховується час проходження служби із дня призову до 19.07.2022.

Увага! Період увільнення від роботи добровольців тероборони продовжує зараховуватися до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

На сьогодні маємо такий перелік періодів , які зараховуємо до стажу роботи для надання щорічної основної відпустки:

• • час роботи, у т. ч. з неповним робочим днем чи тижнем, дистанційно, за гнучким режимом робочого часу;
  • відрядження;
  • щорічна відпустка;
  • відпустки без збереження зарплати, що надаються на бажання працівника за угодою сторін (ст. 26) та на підставі статті 25 Закону № 504 (за винятком відпустки для догляду за хворою дитиною, що потребує домашнього догляду, до 6 і більше років);
  • відпустка з вагітності та пологів;
  •  інші оплачувані відпустки (додаткова соціальна «на дітей»; «чорнобильська», навчальна, творча, для підготовки та участі у змаганнях, учасникам бойових дій тощо);
  • оплачувана тимчасова непрацездатність, у т. ч. з причини «ізоляція від COVID-19»;
  • оплачуваний простій (ст. 113 КЗпП);
  • оплачений вимушений прогул;
  •  відсторонення від виконання обов’язків, за час якого зберігають середній заробіток;
  • виконання обов’язків, пов’язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, у т. ч. медобстеження за направленням військкомату, військова служба (у т. ч. строкова, під час мобілізації, за контрактом), якщо працівник перебував у трудових відносинах, — до 19. 07.2022 року ;
  • виконання обов’язків добровольця тероборони;
  • періодичний медогляд;
  • додаткові дні відпочинку за донорство крові;
  • робота у виборчій комісії в робочий час;
  • навчання з відривом від виробництва тривалістю до 10 місяців на денних відділеннях ПТНЗ;
  • час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, яких звільнили на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП
  • час, за який працівник, прийнятий за переведенням, не використав щорічних основних та додаткових відпусток на попередньому підприємстві, і компенсацію перерахували на ваше підприємство.

Періоди , які НЕ зараховуються до стажу роботи для надання щорічної основної відпустки:

• • військова служба (у т. ч. строкова, під час мобілізації, за контрактом), якщо працівник перебував у трудових відносинах — з 19.07.2022 року;
  • відпустка без збереження зарплати працівнику, який виїхав за кордон чи набув статус ВПО, тривалістю до 90 к. д.;.
  • відпустка для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку і більше (п. 3 ст. 25 Закону № 504);
  • неоплачувана тимчасова непрацездатність;
  • неоплачуваний простій;
  • прогул;
  • відсторонення від виконання обов’язків без збереження зарплати;
  • відсутність на роботі з нез’ясованих або поважних причин;
  • призупинення дії трудового договору на час воєнного стану.

Обчислення середньої зарплати у воєнний час

Щоб обчислити середню зарплату для відпусткових, потрібно поділити виплати, що включаються до розрахунку і нараховані за розрахунковий період, на кількість календарних днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі – Порядок № 100), під час такого розрахунку із загальної кількості календарних днів у розрахунковому періоді виключають:

1) святкові та неробочі дні, встановлені законодавством (п. 7 Порядку № 100);

2) час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково (абзац шостий п. 2 Порядку № 100).

Наведемо формулу розрахунку середньої для відпусткових:

С_зп = ЗП : (К – С – Ч),

де

• С_зп – середня зарплата для розрахунку відпусткових або компенсації за невикористану відпустку;
• ЗП – зарплата за розрахунковий період;
• К – загальна кількість календарних днів у розрахунковому періоді;
• С – кількість святкових і неробочих днів, передбачених ст. 73 КЗпП, що припадають на розрахунковий період відповідно до абзацу шостого п. 2 Порядку № 100);
• Ч – час, протягом якого працівник відповідно до чинного законодавства не працював і за ним не зберігався заробіток або частково зберігався в розрахунковому періоді, відповідно до абзацу першого п. 7 Порядку № 100.

Як зазначалося вище, з 24.03.2022 і до припинення воєнного стану ст. 73 КЗпП, якою встановлено перелік святкових (неробочих) днів, не діє. Але це не означає, що норми Порядку № 100 не діють. Тобто в періоді до цієї дати такі дні не втратили свій статус, і із загальної кількості календарних днів у розрахунку віднімаються святкові (неробочі) дні, що припали на розрахунковий період до 24.03.2022.

З 27.04.2022 уряд уніс зміни до Порядку № 100, врахувавши особливості воєнного часу.

Це дозволить коректно обчислювати середню зарплату на підприємствах, які внаслідок бойових дій змушені переривати діяльність.

Відповідно до рішення передбачені такі поправки:

• з розрахункового періоду, за час якого обчислюється середня зарплата, виключається час, за який були відсутні дані про нараховану зарплату працівникові внаслідок бойових дій;
• якщо працівник частково відпрацював період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, то для обчислення середньої зарплати враховується фактично нарахована сума такої премії.

Правильний розрахунок середньої зарплати потрібний, щоб розраховувати належні працівникам виплати, зокрема, відпусткові і компенсації за невикористані відпустки, суми виплат у разі службових відряджень, збережений середній заробіток за період військової служби, виплати за вимушений прогул тощо.

Розрахунок відпусткових з урахуванням змін воєнного часу

Приклад 1

Працівник іде у щорічну відпустку з 10.05.2022 на 14 к. д. Посадовий оклад установлено відповідно до 8-го тарифного розряду за ЄТС (у травні – листопаді 2021 року – 4 379 грн, а у грудні 2021-го – квітні 2022 року – 4 745 грн). Загальний дохід у розрахунковому періоді, що включається до розрахунку середнього заробітку, становить 82 880 грн.

Крім того, працівникові:

• з 1-го до 10 березня 2022 року (10 к. д.) було надано відпустку без збереження зарплати, яку слід відняти;
• нараховано лікарняні в серпні 2021 року в сумі 891,96 грн;
• нараховано матеріальну допомогу на розв’язання соціально-побутових питань (у грудні 2021 року) – 1 800 грн;

Премій у розрахунковому періоді не було.

Отже, розрахунковим періодом є травень 2021-го – квітень 2022 р.

Загальна кількість календарних днів у розрахунковому періоді – 365. На цей період припадають 11 святкових (неробочих) днів:

• 1, 2 та 9 травня, 20 та 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня, 25 грудня 2021 року;
• 1 та 7 січня, 8 березня 2022 року.

Ці дні виключаємо із розрахункового періоду. А от 24 квітня 2022 року (Великдень) залишаємо в розрахунку, адже відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону № 2136 він втратив статус неробочого дня.

У розрахунку відпусткових візьмуть участь:

365 к. д. – 11 святк. д. = 354 к. д.

Розрахунок середньої зарплати для відпусткових включає в себе виплати, визначені п. 3 Порядку № 100, зокрема і лікарняні. Це означає, що лікарняні в розрахунку віднімати не потрібно.

Виплати матеріальної допомоги (на оздоровлення, розв’язання соціально-побутових питань, поховання) є одноразовими виплатами відповідно до пп. «б» п. 4 Порядку № 100. Вони в розрахунку середньої зарплати участі не беруть. Це означає, що їх не враховують у доході працівника за місяць.

Обчислимо середньоденну зарплату за формулою:

С_зп = (ЗП + Л) : (К – С – Ч – БЗ),

де

• Л – лікарняні,
• БЗ – дні відпустки без збереження зарплати.

(82 880,00 грн + 891,96 грн) :
: (354 к. д. – 10 к. д.) = 243,52 грн.

Сума відпусткових становить:

243,52 грн х 14 = 3 409,28 грн.

Отже, працівникові слід нарахувати відпусткові в сумі 3 409,28 грн.

Розрахунок відпусткових, якщо розрахункового періоду немає

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було зарплати, розрахунки відпусткових проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу відповідно до п. 4 Порядку № 100. Якщо розмір тарифної ставки (посадового окладу) менше МЗП, то розрахунки проводимо з МЗП.

Тобто, якщо розрахункового періоду немає, відповідно до абзацу сьомого п. 2, абзаців третього – п’ятого п. 4 Порядку № 100 обчислення середньої зарплати працівникові, який працює в умовах повної зайнятості, здійснюють, виходячи з:

• установленої в місяці настання відповідної події тарифної ставки (місячного окладу), якщо її (його) розмір перевищує МЗП;
• МЗП, установленої на час розрахунку, якщо її розмір вище за розмір тарифної ставки (окладу).

Якщо працівник працює в умовах неповної зайнятості, то обчислення середньої зарплати здійснюємо, виходячи з:

• установленої в місяці настання відповідної події тарифної ставки (місячного окладу), якщо її (його) розмір перевищує МЗП, з урахуванням частини зайнятості
• МЗП, установленої на час розрахунку, з урахуванням частини зайнятості, якщо розмір МЗП вищий за розмір тарифної ставки (окладу).

Розрахунок відпусткових за умови погодинної оплати

У листі Мінекономіки від 14.02.2022 № 4711-06/7143-09 «Щодо обчислення середньої заробітної плати згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати» зазначено, що працівникам, оплата праці яких здійснюється за погодинною тарифною ставкою, для порівняння з розміром МЗП слід визначити розмір місячної зарплати. Для цього треба годинну тарифну ставку помножити на норму робочого часу в місяці розрахунку середньої зарплати.

Якщо ж у працівника немає виплат у розрахунковому періоді, то обчислення середньої зарплати для виплати компенсації за невикористану відпустку здійснюється шляхом множення місячної зарплати працівника чи розміру МЗП, установленого законодавством на час розрахунку, на 12 місяців та діленням отриманого результату на кількість календарних днів за умовний розрахунковий період (за винятком святкових і неробочих днів). Отриманий результат помножується на число календарних днів відпустки.

Приклад 2

З працівником укладено трудовий договір на умовах повної зайнятості, 5-денка, 40-годинний робочий тиждень із вихідними в суботу та неділю. Йому встановлено погодинну оплату праці – 60 грн за год. Працівника прийнято 02.02.2022, а звільнено 24.02.2022. За повний відпрацьований робочий рік йому було б надано 24 к. д. щорічної основної відпустки. Оскільки він відпрацював неповний місяць, йому належить компенсувати в разі звільнення лише 1 день щорічної відпустки.

Визначаємо середньоденну зарплату. У лютому 2022 року встановлена норма тривалості робочого часу за 40-годинного робочого тижня з вихіднимив суботу та неділю – 160 годин.

Умовним розрахунковим періодом є лютий 2021-го – січень 2022 року.

У цьому разі місячна зарплата становить:

60 грн х 160 год. = 9 600 грн.

Розрахунок середньої зарплати (ЗП_ср) для відпусткових (компенсації за невикористану відпустку) проводимо за формулою:

ЗП_ср = ТС (О) х 12 міс. : (К – С),

де

• ТС (О) – тарифна ставка (місячний оклад). Якщо цей показник менше МЗП, то його заміняє МЗП. Якщо працівник працює на умовах неповного робочого часу, спочатку повний оклад порівнюємо з МЗП, і для розрахунку беремо більший із цих показників, але з урахуванням неповної зайнятості. У разі оплати праці за погодинною ставкою показник ТС (О) дорівнює розрахованій місячній зарплаті (9 600 грн), оскільки вона більша, ніж МЗП у лютому 2022 року (6 500 грн).

Визначаємо середньоденну зарплату:

9 600 грн х 12 міс. : (365 к. д. – 11 к. д.) = 325,42 грн.

Сума компенсації відпусткових становить:

325,42 грн х 1 к. д. = 325,42 грн.

Отже, працівникові слід нарахувати компенсацію за невикористану відпустку в сумі 325,42 грн.