Утримання із зарплати: види, підстави, розмір

Оплата праці та кадрові питання працівників освіти

Із нарахованої заробітної плати працівників, зокрема й бюджетників, здійснюються певні утримання – як пов’язані з податками, зборами, так і не пов’язані з ними. Розглянемо види утримань, підстави для їх здійснення та обмеження щодо розмірів, передбачені чинним законодавством.

Нарахування та виплата зарплати

Зарплата в бюджетних установах складається із нарахувань у вигляді посадових окладів (та/або ставок погодинної оплати праці), надбавок, доплат, премії та матеріальної допомоги. Міжпосадові (міжкваліфікаційні) співвідношення встановлено в додатку 1 до постанови КМУ від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі – Постанова № 1298, ЄТС). Посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами ЄТС визначаються множенням окладу (ставки) працівника 1-го тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою № 1298 передбачено види надбавок і доплат до посадових окладів бюджетних установ, а також їх розміри. Зарплата виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів (аванс), та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Види утримань із зарплати

Законодавство не визначає поняття «відрахування із заробітної плати». Водночас у нормативно-правових документах, що регулюють трудові відносини, поняття «відрахування (утримання, стягнення)» застосовується до частини заробітної плати, нарахованої працівникові відповідно до штатного розпису та встановлених норм, яка йому не видається, а утримується роботодавцем, який потім розпоряджається цими грошовими коштами відповідно до законодавства.

Зазвичай ці кошти перераховуються особам, для яких ці суми й утримуються, або використовуються для покриття заборгованості працівника перед власним підприємством.

Утримання із зарплати можна умовно поділити на податкові та неподаткові.

До податкових утримань належать:

• ПДФО;
• військовий збір (далі – ВЗ).

Неподатковими є утримання:

• для покриття заборгованості працівника підприємству;
• для забезпечення виконання зобов’язань перед третіми особами (аліменти та інші виплати за виконавчими документами, виплати третім особам за заявою працівника).

Податкові відрахування ПДФО та ВЗ утримуються із суми нарахованої зарплати.

Усі інші відрахування провадяться лише після утримання сум ПДФО та ВЗ.

ПДФО та ВЗ

ПДФО та ВЗ належать до податкових відрахувань, які роботодавець зобов’язаний нарахувати та утримати із зарплати працівника. Порядок утримання та сплати ПДФО передбачено розд. IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу (далі – ПК).

Перелік доходів, з яких утримується ПДФО, наведено у ст. 164 ПК. До них, зокрема, належить заробітна плата та інші виплати й винагороди, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Ставка ПДФО для таких виплат становить 18 % (п. 167.1 ПК).

Нагадаємо, що база обкладення ПДФО під час нарахування зарплати може зменшуватися на суму податкової соціальної пільги (далі – ПСП). ПСП установлюється в розмірі, що дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму (далі – ПМ) для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року (пп. 169.1.1 ПК).

Податкова соціальна пільга (ПСП) в 2022 році - це сума, на яку працівник, як платник податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), має гарантоване державою право зменшити свій загальномісячний оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати (премії, компенсації, винагороди тощо) від одного роботодавця. Але можливість застосування ПСП має певні обмеження, а саме - розмір місячного доходу працівника.

ПСП може застосовуватися в тому випадку, коли розмір доходу працівника не перевищує суми, яка визначається наступним чином: прожитковий мінімум для працездатної особи, чинний на 1 січня звітного податкового року множиться на 1,4, а отримана сума округлюється до найближчих 10 грн (абз.1 п.п.169.4.1 ст.169 ПКУ).

Граничний розмір доходу працівника, який дає право на застосування податкової соціальної пільги в 2022 році в Україні, становить:

2 481 грн х 1,4 = 3 473,4 ≈ 3 470 грн.

Таким чином, кожний працівник, розмір доходів якого в 2022 році не перевищує 3 470 грн, має право на застосування ПСП, розмір якої становить 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

З 1 січня 2022 року загальна ПСП = 2 481 х 50% = 1 240,5 грн.

Крім того, передбачено застосування ПСП для працівників, які утримують двох чи більше дітей віком до 18 років, у розрахунку 100 % ПСП на кожну дитину (пп. 169.1.2 ПК), а також підвищені ПСП для окремих категорій працівників у розмірі 150 % ПСП (пп. 169.1.3 ПК) та 200 % ПСП (пп. 169.1.4 ПК).

Згідно зі ст. 8 Закону № 1928 мінімальна заробітна плата (далі – МЗП) у місячному розмірі 2022 року становить:

• з 1 січня – 6 500 грн;
• з 1 жовтня – 6 700 грн.

Оскільки сума МЗП перевищує суму граничного розміру доходу, до якого застосовується ПСП, то до МЗП зазначена пільга не застосовується.

ВЗ нараховується, утримується та сплачується до бюджету в порядку, установленому для ПДФО ст. 168 ПК, за ставкою 1,5 % від об’єкта оподаткування (пп. 1.4 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПК).

Утримання для покриття заборгованості підприємству

Вичерпний перелік підстав для відрахувань із зарплати працівників із метою покриття їх заборгованості підприємству, де вони працюють, наведено у ч. 2 ст. 127 КЗпП. Такі відрахування проводяться:

1) для повернення раніше виплачених коштів;

2) у разі звільнення працівника;

3) у разі відшкодування шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації.

Раніше виплачені кошти утримуються для повернення сум:

• авансу, виданого в рахунок зарплати;
• зайво виплачених унаслідок лічильних помилок (неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування зарплати за один і той самий період. Помилки, не пов’язані з обчисленням, лічильними не вважаються);
• невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості;
• виданих на господарські потреби.

У цих випадках власник або уповноважений ним орган видає наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця із дня закінчення строку, установленого для повернення авансу, погашення заборгованості або виплати неправильно обчисленої суми.

Здійснення відрахувань не допускається, якщо працівник оскаржує підстави та розмір відрахувань або роботодавець пропустив строк для видання відповідного наказу. Суми заборгованості працівника в цьому разі роботодавець може стягнути за рішенням суду.

У разі звільнення працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він уже отримав відпустку, утримуються суми за невідпрацьовані дні відпустки.

Відрахування за ці дні не проводяться в разі звільнення працівника з роботи через:

• призов на військову службу (п. 3 ст. 36 КЗпП);
• переведення на роботу на інше підприємство (п. 5 ст. 36 КЗпП);
• відмову від продовження роботи у зв’язку зі зміною умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
• скорочення штату або чисельності працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);
• невідповідність посаді (п. 2 ст. 40 КЗпП);
• нез’явлення на роботу протягом 4 місяців поспіль через тимчасову непрацездатність (п. 5 ст. 40 КЗпП);
• направлення на навчання;
• вихід на пенсію.

Відрахування із зарплати працівника для покриття ним шкоди проводиться за розпорядженням роботодавця.

Розпорядження видається не пізніше ніж за два тижні з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і має бути звернено до виконання не раніше семи днів із дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден із відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в судовому порядку (ст. 136 КЗпП).

Наведемо в табл. 1 перелік виплат, які можна та які не можна утримувати із зарплати працівника за ініціативою роботодавця.

Таблиця 1

Утримання за виконавчими документами

Відрахування із зарплати працівника можуть здійснюватися також на підставі виконавчих документів. Це можуть бути утримання:

• кредитів та позик;
• оплати послуг банку;
• оплати комунальних послуг;
• суми штрафів за адмінпорушення;
• суми штрафів за порушення правил дорожнього руху;
• аліментів.

Перелік виконавчих документів наведено в ч. 1 ст. 3 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404). До них, зокрема, належать:

• виконавчі листи та накази, що видаються судами на підставі судових рішень;
• судові накази;
• ухвали, постанови судів;
• виконавчі написи нотаріусів;
• посвідчення комісій із трудових спорів, що видаються на підставі рішень таких комісій;
• постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови держвиконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
• постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
• рішення інших державних органів та рішення НБУ, які законом визнані виконавчими документами;
• рішення Європейського суду з прав людини;
• рішення інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
• рішення (постанови) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб).

Після отримання виконавчого документа відповідні суми утримуються та перераховуються роботодавцем на рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця в строк, установлений для таких виплат боржнику. Якщо такий строк не встановлено, то до 10-го числа місяця, що настає за місяцем, за який здійснюється стягнення. Після сплати утриманих сум роботодавці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, установленою в додатку 9 до Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Мін’юсту від 02.04.2012 № 512/5.

Для нарахування таких утримань слід дотримуватися обмежень, установлених законодавством про працю.

Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно із законодавством не звертається стягнення.

Перелік виплат, на які законодавством забороняється звернення стягнень, наведено в ст. 73 Закону № 1404.

Наведемо у табл. 2 перелік виплат, з яких можна утримувати/не утримувати борги працівника за виконавчими листами.

Таблиця 2

Граничний розмір відрахувань

Відрахування із зарплати проводяться щомісячно аж до повного погашення заборгованості. За кожною виплатою зарплати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 %, а у випадках, окремо передбачених законодавством, – 50 % зарплати, яка належить до виплати працівникові (ч. 1 ст. 128 КЗпП).

У разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи, у зв’язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, із зарплати боржника може бути утримано 50 % суми зарплати. За іншими видами стягнень – 20 % (ч. 2 ст. 70 Закону № 1404).

Ці обмеження не поширюються на відрахування із зарплати в разі відбування виправних робіт та в разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. Тоді розмір відрахувань не може перевищувати 70 % (ч. 3 ст. 128 КЗпП).

Якщо особи, які купують товари в розстрочку, виплачують за виконавчими документами суми, менші ніж 50 % їх зарплати (стипендії, пенсії), суб’єкт господарювання під час продажу товарів у розстрочку визначає суму розстрочки з таким розрахунком, щоб загальна сума щомісячних утримань за виконавчими документами, а також на оплату товару, що продається в розстрочку, не перевищувала 50 % місячної зарплати (стипендії, пенсії) (п. 10 Правил торгівлі у розстрочку фізичним особам, затверджених постановою КМУ від 30.03.2011 № 383).

Розмір відрахувань із зарплати обчислюється від суми, що залишається після утримання податків (ч. 1 ст. 70 Закону № 1404).

Граничні розміри відрахувань за виконавчими листами наведемо в табл. 3

Таблиця 3

Приклад

Відображення в обліку бюджетної установи операцій із відрахування аліментів та боргу за позикою з працівника

Працівникові професійного коледжу – бюджетної установи в жовтні 2022 року нараховано зарплату в сумі 10 335 грн. З неї утримано податки:

• ПДФО – 1 860,30 грн (10 335 грн х 18 %);
• військовий збір – 155,03 грн (10 335 грн х 1,5 %).

Сума зарплати за вирахуванням податків становить:

10 335,00 грн – 1 860,30 грн – 155,03 грн =
= 8 319,67 грн.

Згідно з постановою суду про примусове стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей із зарплати працівника розмір аліментів становить 33,333 % від суми зарплати за вирахуванням податків. Отже, сума аліментів дорівнює:

8 319,67 грн х 33,333 % = 2 773,20 грн.

Сума аліментів перераховується на рахунок у «ПриватБанку» стягувачу аліментів. Тариф за платіж становить 0,5 % суми переказу.

2 773,20 грн х 0,5 % = 13,87 грн.

За заявою працівника також утримується сума позики банку працівникові, яка становить 1 300 грн.

50 % зарплати за вирахуванням податків – 4 159,84 грн (8 319,67 грн х 50 %).

Загальна сума відрахувань становить:

2 773,20 грн + 1 300,00 грн + 13,87 грн =
= 4 087,07 грн.

Це сума, що не перевищує 50 % зарплати.

Отже, сума зарплати до видачі:

10 335,00 грн – 1 860,30 грн – 155,03 грн –
– 2 773,20 грн – 1 300,00 грн – 13,87 грн =
= 4 232,60 грн.

В обліку бюджетної установи зазначені операції відображаються так:

(грн)

Висновки

1. Із зарплати працівника можуть здійснюватися відрахування, установлені законодавством. Насамперед це податкові утримання, установлені ПК, до яких належать ПДФО та ВЗ.
2. Із суми зарплати після вирахування податків роботодавець може утримувати суми для покриття заборгованості працівника підприємству та для забезпечення виконання зобов’язань перед третіми особами (аліменти та інші виплати за виконавчими документами, виплати третім особам за заявою працівника).
3. Граничний розмір відрахувань за виконавчими листами не може перевищувати 50 % суми зарплати працівника. За іншими видами стягнень – 20 %.
4. В окремих випадках (відрахування із зарплати у разі відбування виправних робіт, стягнення аліментів на неповнолітніх дітей) розмір відрахувань із зарплати не може перевищувати 70 %.