Чи можна звільнити мобілізованого сезонного працівника?

Практична ситуація

Дехто з наших працівників були мобілізовані. З-поміж них й оператор котельні, який є сезонним працівником. Опалювальний сезон закінчується, і його мали звільнити. Та чи має на це право адміністрація закладу? Як правильно вчинити в такій ситуації?

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом, під час мобілізації на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та(або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності та у фізосіб-підприємців, де вони працювали на час призову.

Тобто за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації, на особливий період на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи та посада, а також їм виплачується середня зарплата.

Особливості праці сезонних працівників регулюються ст. 7 КЗпП та Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 № 310-ІХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» (далі — Указ № 310), який згідно з постановою Верховної Ради від 12.09.1991 № 1545-ХІІ є чинним і дотепер у частині, що не суперечить Конституції та законам України.

Згідно з п. 1 Указу № 310 сезонними вважають роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не впродовж року, а певний період (сезон), що не перевищує шести місяців. Конкретний і вичерпний перелік сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою КМУ від 28.03.1997 № 278.

Cтроковий трудовий договір укладається, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ч. 2 ст. 23 КЗпП). Підставою для припинення трудового договору є закінчення строку його дії (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП).

Укладаючи такий договір, працівник надає добровільну згоду на його припинення у визначений сторонами строк. У такому разі після закінчення строку дії трудового договору його чинність може бути припинена.

Звільнити працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за ініціативою роботодавця (крім ліквідації підприємства, установи, організації) не можна.

Отже, з працівниками, зайнятими на сезонних роботах, укладається строковий трудовий договір на строк, що не перевищує тривалості таких робіт. Але у зв’язку з мобілізацією на працівників поширюється обмеження, установлене ч. 3 ст. 119 КЗпП, тобто строковий трудовий договір може бути розірваний лише після закінчення особливого періоду або з дня фактичної демобілізації працівників.