Чи можна залучати працівника до роботи під час простою установи у воєнний час?

Практична ситуація

Згідно з рекомендаціями МОН на разі дошкільні заклади не працюють. Працівники цих закладів перебувають у вимушеному простої, але декого із працівників залучають до роботи, не обумовленої посадовою інструкцією (наприклад, кухар прибирає територію закладу). Чи порушуються в такому разі норми трудового законодавства? Як оплачувати роботу працівника в такій ситуації (наприклад, якщо вихователь прибирає територію закладу, то оплачувати цю роботу як вихователю чи як прибиральнику)?

Згідно з ч. 1 ст. 57¹ Закону від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» працівникам закладів освіти гарантується: організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку та інших виплат, передбачених законом.

Для реалізації зазначених гарантій в умовах особливого періоду що органи виконавчої влади (далі – ОВВ) та органи місцевого самоврядування (далі – ОМС), органи управління у сфері освіти ухвалюють у межах своєї компетенції рішення, обов’язкові до виконання на відповідній території.

Відповідно до наказу МОН від 28.03.2022 № 274 «Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні» органи управління у сфері освіти місцевих ОВВ, ОМС мають забезпечити та організувати оплату праці працівників закладів та установ освіти незалежно від їх поточного місця проживання (перебування) в Україні чи за її межами, зокрема, шляхом ухвалення рішення про оголошення простою у закладах освіти, що не можуть здійснювати освітню діяльність унаслідок збройної агресії рф.

Згідно з ч. 2 ст. 34 КЗпП у разі простою працівники можуть бути переведені за їхньою згодою з урахуванням спеціальності та кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Порядок оплати часу простою визначається ст. 113 КЗпП, згідно з якою час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Відповідно до пп. 8.3.3 Галузевої угоди між МОН та ЦК профспілки працівників освіти і науки на 2021–2025 роки, зареєстрованої Мінекономіки 18.06.2021 за № 12 (далі – Галузева угода), керівники закладів освіти мають забезпечити працівникам, включаючи непедагогічних та тих, які працюють за сумісництвом, оплату простою не з їхньої вини в розмірі середньої заробітної плати.

Як зазначено в п. 1.4 Галузевої угоди, її положення діють безпосередньо та поширюються на працівників закладів освіти, які перебувають у сфері дії сторін Угоди, та є обов’язковими для включення до колективних договорів, угод нижчого рівня.

Згідно зі ст. 9 Закону від 01.07.1993 № 3356-XII «Про колективні договори і угоди» положення Галузевої угоди діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Відповідно до ст. 18 КЗпП положення колективного договору є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників.

Про обов’язковість оплати простою відповідно до пп. 8.3.3 Галузевої угоди йдеться також у низці листів МОН, зокрема від 06.03.2022 № 1/3370-22, від 07.03.2022 № 1/3378-22, від 15.03.2022 № 1/3463-22, від 25.04.2022 № 1/4444-22.

Водночас особливості трудових відносини працівників у період дії воєнного стану, введеного Законом від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», регулюються Законом від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136), про що зазначено у його ст. 1.

Статтею 11 Закону № 2136 передбачено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Тобто ця норма не є обов’язком сторін соціального діалогу.

З огляду на коментар Мінекономіки до зазначеної статті, для забезпечення захисту трудових прав працівників роботодавцю доцільно перед прийняттям такого рішення провести відповідні консультації зі стороною працівників та поінформувати її про прийняте рішення.

У ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 2136 передбачено, що в період дії воєнного стану:

• роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою;
• норми ч. 3 ст. 32 КЗпП та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Тому в разі неможливості організувати роботу працівників закладу дошкільної освіти дистанційно керівник закладу приймає рішення про простій не з вини працівника. Переведення працівників на іншу роботу можливе за згодою працівника з урахуванням спеціальності та кваліфікації.

Без згоди працівника переведення можливе лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей.

Оплата виконаної роботи здійснюється в розмірі, не нижчому за середню зарплату за попередньою роботою.