Щорічна відпустка відстороненим педпрацівникам

Оплата праці та кадрові питання працівників освіти

Розглянемо у статті, чи мають право вчителі, відсторонені від роботи через відмову від вакцинації від COVID-19, на отримання додаткової щорічної основної відпустки 32 календарні дні (далі – к. д.).

Чи дійсним є відсторонення педпрацівників в умовах воєнного стану

До постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі – Постанова № 1236), було внесено зміни згідно з постановою КМУ від 20.10.2021 № 1096. А саме її доповнено п. 41⁶, яким зобов’язано керівників установ та організацій забезпечити відсторонення від роботи працівників, обов’язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначено Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 (далі – Наказ № 2153, Перелік № 2153), та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Зазначена норма набула чинності з 08.11.2021. До Переліку № 2153 було включено працівників закладів освіти.

Проте згідно з постановою КМУ від 26.03.2022 № 372 зазначений п. 41⁶ Постанови № 1236 доповнено абзацом, який передбачає, що положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану, уведеного з 24.02.2022 Указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Мінекономіки в коментарях від 23.03.2022 щодо поширених запитань у сфері трудових відносин в умовах воєнного стану роз’яснювало, що наказом МОЗ від 25.02.2022 № 380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров’я України від 04 жовтня 2021 року № 2153» (далі – Наказ № 380) зупинено дію Наказу № 2153 до завершення воєнного стану в Україні.

Зважаючи що Наказ № 2153 слугував підставою для видання відповідних розпорядчих актів (наказів, розпоряджень) роботодавців про відсторонення від роботи невакцинованих від COVID-19 працівників, усі накази про таке відсторонення мали бути визнані такими, що втратили чинність із дня набрання чинності Наказом № 380.

Наказ № 380 опубліковано в «Офіційному віснику України» від 01.03.2022, тобто він набув чинності з 1 березня 2022 року.

Відсторонення працівника та право на відпустки

Щодо права на відпустки, то згідно з ч. 1 ст. 6 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше ніж 24 к. д. за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 к. д. у порядку, що затверджується КМУ (ч. 6 ст. 5 Закону № 504).

Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 к. д. керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затверджено постановою КМУ від 14.04.1997 № 346 (далі – Порядок № 346).

Періоди трудових відносин працівника, які входять до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, визначено у ст. 9 Закону № 504.

До такого стажу зараховується:

• час фактичної роботи (зокрема, на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога з державного соціального страхування, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку або старше, залежно від підстав надання такої відпустки;
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата в порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону № 504, за винятком відпустки без збереження зарплати для догляду за дитиною.

Про можливість часткової оплати йдеться в пп. 3 п. 41⁶ Постанови № 1236, яким передбачено, що на час такого відсторонення оплата праці працівників здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП, ч. 1 ст. 1 Закону від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці».

У п. 6 листа Мінекономіки від 03.11.2021 № 4706-06/52950-03 йдеться про можливість урегулювання питання оплати періоду відсторонення працівників від виконання своїх трудових обов’язків колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця в межах компетенції та інших умов, що потребує відповідних змін до колективно-договірного врегулювання зазначених питань.

Порядок надання щорічної основної відпустки передбачено ст. 10 Закону № 504.

А саме щорічна основна відпустка надається працівникові з таким розрахунком, щоб вона була використана, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

У разі надання працівникові щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених ч. 7 ст. 10 Закону № 504.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і доводиться до відома всіх працівників.

Щодо права на відпустку педагогічних працівників, то ч. 14 ст. 10 Закону № 504 установлено, що керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості в перший та наступні робочі роки надаються в період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Пунктом 2 Порядку № 346 також установлено, що за другий та наступні роки роботи відпустка надається згідно з графіками, які затверджуються власником установи або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Тобто пропорційність надання відпусток залежно від тривалості робочого року передбачено лише для працівників, які не належать до керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних, а також до спеціалістів навчальних закладів, та лише в разі якщо ці працівники безперервно пропрацювали на підприємстві менш як 6 місяців у перший робочий рік.

Отже, вчителі, зокрема ті, які були відсторонені від роботи наказами керівників через відмову від вакцинації від COVID-19, мають право на щорічну основну оплачувану відпустку у другий та наступні робочі роки повної її тривалості навіть у перший робочий рік.

Облік відпусток

Згідно з ч. 12 ст. 10 Закону № 504 власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Якщо працівник звільняється до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості, то для покриття його заборгованості власник провадить відрахування із зарплати за дні відпустки, що були надані за невідпрацьовану частину робочого року (ст. 22 Закону № 504).

У разі звільнення керівних, педагогічних працівників закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної її тривалості, а особам, які до звільнення пропрацювали менше ніж 10 місяців – пропорційно до відпрацьованого ними часу, з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 к. д. за тривалості щорічної основної відпустки відповідно 56, 42 і 28 к. д. (п. 6 Порядку № 346).

Тобто тривалість робочого року, за який педпрацівник, зокрема вчитель, отримав відпустку дещо наперед, авансом, впливає лише на розрахунки або надання відпустки в натурі під час звільнення його з роботи.

Обмеження тривалості відпустки в період воєнного стану

Згідно зі ст. 12 Закону від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки усім працівникам у період дії воєнного стану було обмежено до 24 к. д. Проте до цієї статті було внесено зміни Законом від 01.07.2022 № 2352-IX (набув чинності з 19.07.2022).

Зокрема, установлено, що в період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 к. д. за поточний робочий рік.

Тобто обмеження керівником тривалості щорічної основної відпустки вчителям до 24 к.д. не є його обов’язком, і в разі прийняття такого рішення воно має бути обґрунтованим.

Про це наголошується в коментарях Мінекономіки від 01.08.2022, де зазначається, що змінами передбачається право, а не обов’язок роботодавця обмежити тривалість щорічної основної відпустки працівника в період дії воєнного стану 24 днями.

Відповідно до п. 4 Порядку № 346 перенесення щорічної основної відпустки, поділ її на частини провадиться відповідно до умов, передбачених ст. 12 Закону № 504. Педагогічним працівникам невикористана частина щорічної основної відпустки, за умови її поділу, має бути надана, як правило, у період літніх канікул, а в окремих випадках, передбачених колективним договором, – в інший канікулярний період.

Тому щорічна основна відпустка має надаватися педагогічним працівникам повної тривалості, зокрема вчителям – 56 к. д., а її недоотримана частина, що була попередньо обмежена 24 к. д. (тривалістю 32 к. д.), також тим працівникам, які були відсторонені від роботи через відмову від щеплення проти COVID-19.