Особливості звільнення держслужбовця за ініціативою суб’єкта призначення

До Закону від 10.12.15 р. № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889) унесено зміни, згідно з якими вилучено ст. 871, а також викладено в новій редакції ч. 3 ст. 87 Закону № 889. Такі зміни набули чинності 06.03.21 р. після ухвалення Закону від 23.02.21 р. № 1285-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» (далі – Закон № 1285).

У ч. 3 ст. 87 Закону № 889 передбачено, що суб’єкт призначення або керівник держслужби попереджає держслужбовця про наступне звільнення на підставі п. 1 та 11 ч. 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті суб’єкт призначення або керівник держслужби пропонує держслужбовцю іншу рівнозначну посаду держслужби або, як виняток, нижчу посаду держслужби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Ураховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Держслужбовець звільняється на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті, у разі якщо немає можливості запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Отже, оновлені положення ч. 3 ст. 87 Закону з 06.03.21 р. передбачають обов’язок суб’єкта призначення або керівника держслужби в держоргані одночасно з попередженням про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 пропонувати держслужбовцеві відповідну посаду з урахуванням положень абзацу другого ч. 3 ст. 87 Закону № 889.

У рішенні Конституційного суду від 09.02.99 р. № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено в ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Зважаючи на викладене, процедура вивільнення, розпочата і не завершена до набуття чинності Закону № 1285, завершується згідно із законодавством, яке діяло на момент початку такої процедури. Тобто, якщо держслужбовця в установленому порядку повідомлено про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 і таке звільнення не відбулось до 06.03.21 р., суб’єкт призначення або керівник держслужби не має обов’язку пропонувати цьому держслужбовцю іншу посаду відповідно до чинної ч. 3 ст. 87 Закону № 889.

Водночас держслужбовець, зокрема й той, якого попереджено про звільнення, з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов’язкового проведення конкурсу на іншу посаду держлужби в порядку, визначеному ст. 41 Закону № 889.

Роз’яснення Нацдержслужби від 15.03.21 р. № 132-р/з