Відповідно до ст. 19 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка всиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (серед іншого й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).
Надаються такі відпустки понад тривалість щорічної основної відпустки, передбаченої ст. 6, 7 і 8 Закону № 504, а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються в порядку, визначеному ст. 11 цього Закону.
Оскільки зазначена відпустка є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних, вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та дати народження дитини: до чи після.
У разі якщо особа, яка має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористалася цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, вона має право використати цю відпустку, а в разі звільнення, незалежно від підстав, їй має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток, як це передбачено ст. 24 Закону № 504.
У листі Мінпраці від 14.04.08 р. № 235/0/15-08/13 зазначено, що до категорії одинокої матері належить: