Гарантії та компенсації працівникам

Розміри штрафів за порушення законодавства про працю

КЗпП, низкою законів України та підзаконних актів передбачено гарантії та компенсації у сфері трудових правовідносин. Забезпечення їх є одним із основних обов’язків роботодавця. Деякі з найбільш важливих гарантій, які дозволяють працівникам реалізувати своє конституційне право на працю, розглянемо в цьому матеріалі.

Оформлення трудових відносин із роботодавцем є надзвичайно важливим моментом для працівника. Оскільки отримати роботу є конституційним правом громадянина, то чинне законодавство містить низку гарантій щодо прийняття на роботу.

Так, відповідно до ст. 22 КЗпП необґрунтована відмова у прийнятті на роботу не допускається. Зокрема, забороняється будь-яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг під час укладення трудового договору через походження, соціальний і майновий стан, расову та національну приналежність, стать, мову, політичні погляди, релігійні переконання, членство у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, рід і характер занять, місце проживання. Утім, за окремими видами робіт (професій) вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть установлюватись законодавством.

Також відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону від 05.07.12 р. № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавцям заборонено вимагати від осіб, які працевлаштовуються, надання відомостей про особисте життя. Отже, відмова у прийнятті на роботу, що ґрунтується на вказаних ознаках (за винятком окремих, установлених законодавством випадків), є неправомірною.

Не має права роботодавець відмовити в укладенні трудового договору й особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства за погодженням між керівниками підприємств (ч. 4 ст. 24 КЗпП). Не допускається відмова у прийнятті на роботу жінкам із причин, пов’язаних із вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, а також одиноким матерям – за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда (ст. 184 КЗпП).