Списання комунального майна територіальних громад

Основні засоби: облік, використання та списання

Списання комунального майна здійснюється СГ, на балансі якого воно перебуває, на підставі рішення ОМС про надання згоди на його списання. Наслідками неправильного проведення цієї процедури можуть стати адміністративна та кримінальна відповідальність. Щоб уникнити цього, списання майна слід проводити, враховуючи особливості правового режиму такого майна, наявності встановлених законодавчими актами обтяжень чи обмежень щодо розпорядження майном (крім випадків, якщо встановлено заборону розпорядження майном). Про що і йтиметься у статті.

Нормативна база

Органи місцевого самоврядування (далі – ОМС) наділені повноваженнями ухвалювати рішення про списання комунального майна. Проте на сьогодні в чинному законодавстві немає спеціальних нормативно-правових актів, які безпосередньо регулюють питання списання об’єктів (майна) права комунальної власності. Тож з’ясуємо, якими нормативними документами слід керуватися та як проводити процедуру такого списання.

Відповідно до ст. 1 Закону від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280) право комунальної власності полягає у праві територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд й у своїх інтересах комунальним майном як безпосередньо, так і через ОМС.

Нагадаємо, що відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону № 280 територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, серед іншого й банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Водночас комунальне майно, як і інше майно державної чи приватної власності, з підстав, визначених законодавством та підзаконними актами, може підлягати списанню та зняттю з балансового обліку. Слід зазначити, що на сьогодні в чинному законодавстві немає спеціальних нормативно-правових актів, які безпосередньо регулюють питання списання об’єктів (майна) права комунальної власності. Тому на практиці за принципом аналогії закону допускається застосування нормативно-правових актів, що регулюють питання списання об’єктів державної власності, а також відповідні акти ОМС.

Зважаючи на це, до нормативної бази, на яку можна спиратися в питаннях списання комунального майна, крім уже зазначеного Закону № 280, можна віднести такі нормативно-правові акти:

• Цивільний кодекс (ч. 1 ст. 8, п. 6 ч. 1 ст. 3);
• Закон від 11.09.03 р. № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;
• Закон від 12.07.01 р. № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;
• постанова КМУ від 08.11.07 р. № 1314 «Про затвердження Порядку списання об’єктів державної власності» (далі – Постанова № 1314);
• постанова КМУ від 10.12.03 р. № 1891 «Про затвердження Методики оцінки майна»;
• наказ Мінфіну від 23.01.15 р. № 11 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку для суб’єктів державного сектору»;
• наказ Держказначейства від 10.08.01 р. № 142/181 «Про затвердження Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ»;
• наказ Мінфіну від 13.09.16 р. № 818 «Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору та порядку їх складання»;
• наказ Мінфіну від 02.09.14 р. № 879 «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань»;
• наказ Мінфіну від 12.10.10 р. № 1202 «Про затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі».

Що підлягає списанню?

Списанню підлягає майно територіальних громад, яке не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане комунальним підприємствам (установам, організаціям) та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільним).

Об’єктами списання можуть бути:

• об’єкти незавершеного будівництва (незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи);
• матеріальні активи, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами);
• інші необоротні матеріальні активи.

Таке майно списується, зокрема, якщо воно:

• морально застаріле чи фізично зношене, непридатне для подальшого використання та відновлення його є економічно недоцільним (у т. ч. у зв’язку з будівництвом, реконструкцією та технічним переоснащенням);
• пошкоджене внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови що відновлення його є економічно недоцільним);
• виявлене під час інвентаризації як нестача. Майно, виявлене під час інвентаризації як нестача, списується та надалі відображається в бухобліку в порядку, установленому Мінфіном.

Після проведення заходів щодо списання майна у вигляді обладнання та устаткування усі розібрані та демонтовані вузли, деталі, агрегати, придатні для ремонту іншого обладнання чи устаткування або подальшого використання, а також матеріали, отримані після списання майна, оприбутковуються з відображенням на рахунках бухобліку запасів. Отримані після списання майна основні засоби оприбутковуються з відображенням на рахунках бухобліку основних засобів.

Не придатні для використання вузли (деталі, матеріали, агрегати тощо) оприбутковуються як вторинна сировина (брухт тощо). Кошти, отримані внаслідок реалізації брухту або придатних матеріалів, можуть бути використані територіальною громадою з урахуванням особливостей ведення бухобліку в процесі списання майна. Оцінювання придатності для використання надалі вузлів, деталей, матеріалів та агрегатів, отриманих унаслідок списання майна, проводиться відповідно до законодавства.

Процедура списання

Свої владні повноваження щодо управління об’єктами права комунальної власності, зокрема списання комунального майна, ОМС можуть реалізувати шляхом затвердження на пленарному засіданні ради Порядку списання об’єктів (майна) комунальної власності. Цим документом рада тергромади, зокрема, може визначати:

• об’єкти комунальної власності, на списання яких потрібна згода ОМС, та хто саме надає таку згоду;
• об’єкти комунальної власності, які можна списувати за рішенням керівника відповідного суб’єкта господарювання (далі – СГ) комунальної форми власності або іншого, на балансі якого обліковуються такі об’єкти, без отримання згоди ОМС;
• перелік документів, які необхідно надати для отримання згоди на списання, тощо.

Як уже зазначалося, виходячи з того, що спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють питання списання об’єктів права комунальної власності (майна), на сьогодні немає, складаючи Положення про порядок списання об’єктів (майна) права комунальної власності, ОМС може використовувати нормативно-правові акти, що регулюють питання списання об’єктів держвласності, зокрема Постанову № 1314, але мають ураховуватися й вимоги інших нормативно-правових актів щодо списання майна.

Етапи списання

Процедура списання комунального майна доволі непроста і передбачає проходження низки послідовних етапів. Покажемо це на рисунку.

Рис. Алгоритм списання комунального майна

Документи для списання

Для отримання згоди на списання комунального майна його балансоутримувач (СГ) разом зі зверненням про списання майна подає ОМС такі документи:

• підписане керівником техніко-економічне обґрунтування потреби у списанні майна, в якому містяться розрахунки та/або інша інформація про очікуваний фінрезультат списання майна та про те, як це вплине на фінансовий план, напрями використання коштів, які передбачається отримати внаслідок списання, а також інформація про вплив списання майна на цілісність майнового комплексу і провадження СГ виробничої та іншої діяльності;
• відомості про майно, що пропонується списати за даними бухобліку (крім об’єктів незавершеного будівництва);
• акт інвентаризації майна, що пропонується до списання;
• акт технічного стану майна, затверджений керівником СГ (не подається в разі списання майна, виявленого під час інвентаризації як нестача);
• відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном, що пропонується списати (разом із відповідними підтвердними документами);
• відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, із зазначенням напрямів подальшого використання земельних ділянок, які вивільняються, та в разі наявності – копії відповідних підтвердних документів, зокрема державного акта на право постійного користування землею, кадастрового плану або договору оренди землі;
• відомості про об’єкти незавершеного будівництва, а саме: дата початку і припинення будівництва, затверджена загальна вартість, вартість робіт, виконаних станом на дату припинення будівництва (ким і коли затверджено завдання на проєктування, загальна кошторисна вартість проєктно-вишукувальних робіт, кошторисна вартість проєктно-вишукувальних робіт, виконаних до їх припинення, стадії виконання робіт);
• відомості про вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна, об’єктів незавершеного будівництва, зокрема вивчення попиту щодо їх відчуження, оренди, безоплатного передання іншим СГ;
• документи, на підставі яких здійснюється будівництво або реконструкція чи технічне переоснащення робочих об’єктів (якщо майно списується у зв’язку з будівництвом, реконструкцією та технічним переоснащенням);
• висновок спеціалізованої організації про технічний стан об’єкта нерухомості, що пропонується до списання, із визначенням витрат, необхідних для відновлення такого об’єкта (подається за вимогою ОМС).

За потреби ОМС можуть запитувати від СГ-балансоутримувача додаткові документи, потрібні для ухвалення рішення про списання майна (технічні паспорти, витяги з реєстрів, висновки спеціалізованих організацій, договори тощо).

Рішення про надання згоди на списання майна оформлюється ОМС у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди – у формі листа.

Рішення про відмову в наданні згоди на списання майна ухвалюється в разі, якщо:

• майно не відповідає вимогам, зазначеним у Порядку про списання майна територіальної громади;
• ОМС визначив інші шляхи використання майна, що пропонується до списання;
• СГ подав документи на списання майна з порушенням установлених вимог, а також якщо в документах наявні неточності чи суперечності;
• у техніко-економічному обгрунтуванні доцільності списання майна немає економічних та/або технічних розрахунків, що підтверджують потребу у списанні майна;
• відповідно до законодавства заборонено розпоряджатися таким майном.

Особливості демонтажу (розбирання) окремих видів майна, що підлягає списанню

Законодавством забороняється знищувати, здавати у брухт техніку, апаратуру, прилади та інші вироби, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, без попереднього їх вилучення та одночасного оприбуткування придатних для подальшого використання деталей.

Водночас розбирання та демонтаж майна, що пропонується до списання, проводиться лише після прийняття відповідним ОМС рішення про надання згоди на списання майна (крім випадків пошкодження майна внаслідок аварії чи стихійного лиха).

Розбирання, демонтаж та списання майна, а також відображення на рахунках бухобліку фактів проведення відповідних господарських операцій забезпечується безпосередньо СГ, на балансі якого перебуває таке майно.

З моменту подання СГ – балансоутримувачем суб’єкта управління – ОМС звіту про списання майна процедура списання такого майна вважається закінченою.