Дотримання законодавства з оплати праці

Мінекономіки роз’яснило деякі питання щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі – Порядок № 100), після внесення до нього змін згідно з постановою КМУ від 09.12.20 р. № 1213.

Відповідно до ст. 15 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон 108) форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, посадові оклади, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат підприємства встановлюють самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. 

У разі якщо колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом.

Основні правові засади розроблення, укладення і виконання колективного договору з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників визначаються Законом від 01.07.93 р. № 3356-ХІІ «Про колективні договори і угоди» (далі – Закон № 3356). 

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів (ст. 1 Закону № 3356). 

Згідно зі ст. 7 Закону № 3356 зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції, зокрема, щодо нормування й оплати праці, установлення форми, системи, розмірів заробітної плати (окладів, тарифних ставок) та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо), установлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно із чинним законодавством та угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Також ст. 91 КЗпП передбачено що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за власні кошти можуть установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Отже, згідно із чинним законодавством рішення про коригування середньої зарплати може ухвалюватися безпосередньо на підприємстві шляхом унесення такої норми до змісту колективного договору або затвердженням окремого локального акта.

Лист Мінекономіки від 01.07.21 р. № 4711-06/34454-07.

Зауважимо, що це роз’яснення Мінекономіки без застережень можуть застосовувати заклади охорони здоров’я, які в процесі реформи набули статусу комунальних неприбуткових підприємств. Установи та заклади бюджетної сфери (школи, університети, дитсадки, заклади соціального захисту, бібліотеки, музеї тощо) не можуть установлювати у своєму локальному документі (у колдоговорі) додаткові порівняно із законодавством пільги. Адже вони мають діяти лише в межах рішень відповідних органів влади, а оплата праці їх працівників здійснюється в межах асигнувань, передбачених у кошторисах, відповідно до рішень КМУ (ст. 8 Закону № 108).