Щодо відмови у звільненні за власним бажанням у зв’язку із не зазначенням дати звільнення у заяві про звільнення

Згідно статті 46 Конституції України кожен має право на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. (стаття 38 КЗпП)

У зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури) (стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX).

Зазначення дати звільнення в заяві про звільнення за власним бажанням має значення. У разі звільнення з поважних причин вказаних в   ч. 1 статті 38 КЗпП роботодавець повинен звільнити працівника у строк, про який просить працівник.  Також у разі звільнення у зв’язку з веденням бойових дій, існування загрози для життя і здоров’я працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.

Водночас роботодавець також повинен дотримуватись вимог законодавства. У разі, коли він був повідомлений про майбутнє звільнення у строк не пізніше ніж за два тижні і має підтвердження волевиявлення працівника  звільнитись, він повинен звільнити такого працівника.

Відлік двотижневого строку, для того щоб визначити дату звільнення, проводиться з дня, що настає за днем фактичного попередження роботодавця про звільнення за власним бажанням.

У разі порушення законодавства про працю  працівники мають право  звернутися зі скаргою до :

• Державної служби України з питань праці. Для подання звернення є можливість скористатися  формою для подання лектронних звернень громадян до Державної служби України з питань праці;
• центрального органу виконавчої влади, у функціональному підпорядкуванні якого перебуває роботодавець ( установа, організація);
• органу місцевого самоврядування, якщо ваш роботодавець підприємство (установа, організація), що перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади;
• профспілки, членами якої вони є.

Окремо інформуємо, що  трудові спори  пов’язані із реалізацію трудових прав, розглядають органи вказані в статті 221 КЗпП України, це – комісії по трудових спорах та суди (районні, районні у місті, міські чи міськрайонні).

Також трудовий спір між працівником і роботодавцем (уповноваженим ним органом) незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом медіації відповідно до Закону України “Про медіацію” від 16 листопада 2021 року №1875-IX.

https://smu.dsp.gov.ua