Як визначити основне місце роботи для оплати тимчасової непрацездатності застрахованій особі, яка працює за сумісництвом

З 1 січня 2023 року до Закону від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105) внесено зміни, зокрема ч. 1 ст. 22 викладено у новій редакції, а саме встановлено, що «страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності)». 

Держпраці звертає увагу, що у разі тимчасової непрацездатності працівника роботодавець здійснює, як правило, крім випадків встановлених законодавством, дві виплати: 

• оплату перших 5 днів непрацездатності, що виплачується за рахунок власних коштів. 
• допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок Пенсійного фонду, що призначається починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності. 

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у п. 1 і 7 ч. 1 ст. 15 Закону № 1105, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому КМУ (ч. 2 ст. Закону № 1105) 

Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця затверджений постановою КМУ від 26.06.2015 № 440 (далі – Порядок № 440). Згідно з п. 2 Порядку № 440, оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). 

Мінсоцполітики надане додатково роз’яснення, що перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцями як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (лист від 15.02.2023 № 494/0/290-23/54). 

Страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, як зазначено вище, призначається з шостого дня тимчасової непрацездатності за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом). 

У роз’ясненні ПФУ (лист від 16.01.2023 № 1468-1025/Я-03/8-2800/23) окремо вказано, що у словосполученні «надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом)» використано сполучник «або», який уживається на означення того, що з низки перелічуваних предметів (явищ тощо) можливий тільки один. 

Отже, ч. 1 ст. 22 Закону № 1105 визначена першочерговість реалізації права застрахованих осіб на допомогу по тимчасовій непрацездатності саме за основним місцем роботи (діяльності). 

З урахуванням наведеного, допомога по тимчасовій непрацездатності  призначається та надається застрахованим особам страхувальниками за основним місцем роботи (діяльності), і лише у разі не реалізації застрахованою особою права на таку допомогу, вона надається за місцем роботи за сумісництвом 

Таким чином, прийняття страхувальником рішення щодо призначення допомоги працівнику, який працює за сумісництвом за рахунок ПФУ (з шостого дня тимчасової непрацездатності)  можливе якщо працівником надане повідомлення про відмову в призначенні допомоги за основним місцем роботи. 

Основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»). 

Застрахована особа, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зобов’язана повідомляти страхувальника, в якого особа працює за основним місцем роботи, про визначення особою такого місця роботи як основного згідно з поданою нею заявою (до її відкликання). Таким чином, основне місце роботи працівника може визначатися за його заявою. Відповідна позиція щодо визначення «основного місця роботи» викладена Мінекономіки у листі від 07.10.2021 № 4712-06/49022-07). 

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є листок непрацездатності, який сформований в Електронному реєстрі листків непрацездатності відповідно до Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, що затверджений наказом МОЗ від 17.06.2021 № 1234. 

Інформацію про сформований листок непрацездатності працівника роботодавець отримує через свій кабінет страхувальника на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду. Дані про трудові відносини працівника з тим чи іншим страхувальником ґрунтується на даних Реєстру застрахованих осіб. 

Як засвідчує практика, мають місце непоодинокі випадки, коли на дату формування листка непрацездатності роботодавцем не було подано повідомлення про прийняття на роботу працівника, звіт з ЄСВ, допущені помилки службами персоналу, зокрема не розглянуті страхувальниками своєчасно заяви застрахованих осіб про зміну (відкликання) заяви щодо визначення основного місця роботи, не прийняті рішення про звільнення працівника, або не було оформлене звільнення працівника через бойові дії і втратою внаслідок цього зв’язку із роботодавцем, що призводить до непорозумінь, зокрема і тому, що у працівника, який при прийнятті на роботу вказав місце роботи як основне, вже є раніше визначене основне місце роботи за його заявою. З огляду на вищевикладене, у разі коли встановлено, що у працівника зазначене інше основне місце роботи, роботодавцям рекомендовано дотримуватися наступного алгоритму дій: 

• після прийняття листка непрацездатності розглянути та прийняти рішення про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі або про відмову. Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності наведені в ч. 1 ст. 16 Закону № 1105; 
• за відсутності підстав для відмови провести оплату перших 5 днів непрацездатності; 
• роз’яснити працівнику його обов’язки, як застрахованої особи щодо визначення основного місця роботи, а також вимоги законодавства  щодо  першочерговості реалізації права на допомогу по тимчасовій непрацездатності  за основним місцем роботи. 

У разі надання працівником повідомлення про відмову в призначенні допомоги за основним місцем роботи і у зв’язку із цим не отримання ним такої допомоги слід прийняти рішення щодо призначення допомоги працівнику та забезпечити її виплату в порядку і строки, встановлені законодавством. 

Держпраці

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm