Унормовуємо облік робочого часу

Ведення обліку відпрацьованого часу працівниками є одним із обов’язків роботодавця. Розглянемо, якими нормами законодавства слід керуватися, запроваджуючи облік відпрацьованого часу, що має бути зафіксовано в локальних документах закладу задля дотримання цих норм.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює питання трудових відносин між працівником та роботодавцем, є КЗпП. Право громадянина на працю реалізується шляхом укладення трудового договору про роботу в закладі. За ст. 2 КЗпП працівники, серед іншого, користуються згідно із законами правом на обмеження робочого дня та робочого тижня, на здорові та безпечні умови праці тощо.

У свою чергу, для узгодження інтересів працюючих та роботодавців, що використовують найману працю і мають права юридичної особи, укладається колективний договір, у якому поряд з іншими взаємними зобов’язаннями між власником та профспілковим органом має бути встановлений режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку.

Дія положень колдоговору поширюється на всіх працівників закладу і його виконання є обов’язковим як для роботодавців, так і для працівників (ст. 9 Закону від 01.07.93 р. № 3356-ХІІ «Про колективні договори і угоди», далі – Закон № 3356).

Колдоговір має пройти процедуру повідомної реєстрації, яка здійснюється місцевими держорганами чи органами місцевого самоврядування (зазвичай виконкомами міських, селищних, сільських рад). Така реєстрація передбачається у ст. 15 КЗпП і здійснюється вона відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 13.02.13 р. № 115. Без реєстрації колдоговір є нелігитимним і застосовувати його не можна.

Установлено також і відповідальність за порушення роботодавцями чи профспілкою положень колдоговору. Так, на осіб, з вини яких порушено чи не виконано встановлені в ньому зобов’язання, накладається штраф у розмірі до 100 НМДГ (на сьогодні це 1 700 грн.). До них застосовується також дисциплінарна відповідальність аж до звільнення з посади (ст. 18 Закону № 3356).