Особливості договору транспортного експедирування

У своїй діяльності практично всі установи користуються транспортно-експедиційними послугами. Для їх належного надання та використання сторони таких правовідносин мають складати договори відповідно до вимог, установлених чинним законодавством.

Закон від 01.07.04 р. № 1955-IV «Про транспорт­но-екс­педиторську діяльність (далі – Закон № 1955) є спеціальним нормативним актом у сфері транс­портного експедирування. Він визначає транс­портно-експедиторську послугу (далі – ТЕ-по­слуга) як роботу, що безпосередньо пов’язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (далі – ТЕ, договір ТЕ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1955 учасниками транспортно-експедиторської діяльності (далі – ТЕ-діяльність) виступають клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об’єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) під час перевезення вантажів.

ТЕ-послуги можуть надавати як спеціалізовані суб’єкти господарювання (далі – СГ), так і інші суб’єкти незалежно від форми власності, у яких цей вид діяльності не є основним, зокрема й фізособи-підприємці. А транспортний експедитор може виступати як посередником між замовником послуги з перевезення та її надавачем, так і безпосереднім виконавцем.

На сьогодні крім Закону № 1955 діяльність із ТЕ регламентує низка інших нормативних актів, зокрема:

• Цивільний кодекс (далі – ЦК);
• Господарський кодекс (далі – ГК);
• Закон від 10.11.94 р. № 232/94-ВР «Про транспорт»;
• Закон від 04.07.96 р. № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт»;
• Закон від 05.04.01 р. № 2344-III «Про автомобільний транспорт».