Як змінилося трудове законодавство в Україні у період воєнного стану

Законом України  від 15 березня 2022 р. №2136-ІХ “Про правовий режим воєнного стану” визначаються особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. На період дії правового режиму воєнного стану даний Закон обмежує деякі конституційні права і свободи громадян.

Зокрема, передбачено можливість:

• для роботодавців – укладати строкові трудові договори з новими працівниками на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника;
• для роботодавців – на період дії воєнного стану може перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за винятком переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії);
• для роботодавців – звільнити працівника в період його тимчасової непрацездатності або відпустки (крім декретної та з догляду за дитиною) з першого дня після завершення непрацездатності або відпустки;
• для роботодавців – встановлювати п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень, за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями;
• для роботодавців – встановлювати час початку і закінчення щоденної роботи (зміни);
• для працівників – у зв’язку з веденням бойових дій у районі його роботи розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві, тобто без двотижневого терміну попередження (за винятком примусового залучення до суспільно корисних робіт або на об’єктах критичної інфраструктури).

Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень (у мирний час — 40 годин).

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

У період дії воєнного стану дозволяється застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року) за їхньою згодою на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Проте звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.

У період дії воєнного стану роботодавцю надано право відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Водночас, роботодавець має право протягом періоду дії воєнного стану на прохання працівника надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про відпустки”.

https://smu.dsp.gov.ua