Особливості сплати ЄСВ за основним місцем роботи і за сумісництвом

Базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі зарплати за видами виплат, які включають основну та додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, зокрема в натуральній формі, та сума винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI, далі – Закон № 2464).

Основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються на її підставі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).
ЄСВ установлюється в розмірі 22 % бази нарахування, визначеної ст. 7 Закону № 2464. Якщо база нарахування ЄСВ не перевищує МЗП, установлену законом на місяць, за який отримано дохід, ЄСВ розраховується як добуток МЗП за місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки внеску. У разі нарахування зарплати (доходів) фізособам із джерел не за основним місцем роботи ставка ЄСВ застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Отже, якщо працівник працював:

• протягом календарного місяця на одному підприємстві як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом та отримав загальний дохід менший за МЗП, установлену законом на місяць, сума ЄСВ розраховується шляхом множення МЗП за місяць, за який отримано дохід (прибуток), на ставку ЄСВ;
• на різних підприємствах і за основним місцем роботи отримав дохід менший за МЗП, установлену законом на місяць, сума ЄСВ розраховується шляхом множення МЗП за місяць, за який отримано дохід (прибуток), на ставку ЄСВ.

ЄСВ нараховується на дохід, отриманий не за основним місцем роботи, згідно з вимогами абзацу третього ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 незалежно від його розміру.

www.zp.tax.gov.ua