Про можливість надання працівнику відпустки власним коштом чи оформлення простою під час його відсутності під час евакуації сім'ї

Про можливість надання працівнику відпустки власним коштом чи оформлення простою під час його відсутності під час евакуації сім'ї з місця проведення бойових дій з подальшим поверненням на робоче місце та виконанням своїх трудових обов'язків.
Інспектором праці Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Фольварчуком Федором Миколайовичем було проведено консультування роботодавця щодо можливості надання працівникові відпустки власним коштом або оформлення простою під час його відсутності під час евакуації сім'ї з місця проведення бойових дій з подальшим поверненням на робоче місце та виконанням своїх трудових обов'язків.

У ході бесіди інспектором праці було роз'яснено роботодавцю особливості надання відпустки власним коштом та оформлення простою під час військового стану, а саме:

Простій — це зупинення роботи, спричинене відсутністю організаційних чи технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою чи іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпП України).

Список таких інших обставин, які призводять до простою, чинним законодавством не регламентовано. У кожному конкретному випадку причина простою буде своєю. За фактом це може бути несправність обладнання чи інструментів, нестача сировини, перебої в енергопостачанні, форс-мажорні ситуації (наприклад, стихійне лихо), воєнні дії.

В результаті простою може бути зупинено роботу всього підприємства або його окремих підрозділів або роботу окремо взятого працівника. Відбутися простий може з вини роботодавця чи з вини працівника чи з незалежних від нього причин. Залежно від обставин, простий може виявитися нетривалим (кілька годин/днів) або тривалим (кілька місяців).

У період простою працівник може виходити працювати, але має отримувати зарплатню (але у меншому розмірі).

Статтею 113 КЗпП України передбачено такий порядок оплати часу простою:

• простий не з вини працівника оплачується із розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу);
• виробнича ситуація, небезпечна для життя або здоров'я працівника або для навколишніх людей та навколишнього природного середовища не з його вини – зберігається середній заробіток;
• простий, що стався з вини працівника, не оплачується.

У колективному договорі можна визначити і більший рівень оплати часу простою.

При простому нарахування доплат і надбавок, передбачених колективним договором, не провадяться, оскільки працівники під час простою не виконують встановлену ним норму праці.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03. 2022 року № 2136-IX (далі – Закон № 2136-IX) протягом військового стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11. 1996 № 504/96-ВР (далі – Закон про відпустки).

У період дії військового стану роботодавець може відмовити працівникові у наданні будь-якого виду відпусток за умови, що такого працівника залучено до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки). Ця вимога стосується і неоплачуваної відпустки.

З сімейних обставин та інших причин працівникові можна надати відпустку без збереження зарплати. Максимальний термін такої відпустки – 15 календарних днів (к. буд.) на рік.

Проте, на період воєнного стану термін перебування у відпустці без збереження зарплати не включають у ці 15 к. д. (ст. 26 Закону «Про відпустки»), тобто ця відпустка може бути надана на весь термін запровадження воєнного стану.

У разі надання відпустки не на весь час військового стану, а на конкретний період працівник зазначає у заяві конкретні дати надання відпустки (від і до, але не довше за граничну дату дії військового стану на момент подання заяви). Відповідно, й у наказі роботодавець також свідчить про конкретний період надання відпустки.

Стаття 26 Закону про відпустки спрямовує, що така відпустка надається на строк, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем.

Таким чином, отримавши від працівника заяву з проханням надати таку відпустку, роботодавець має право відмовити у її наданні. Ініціювати таку відпустку може лише працівник, але остаточне рішення про її надання залишається за роботодавцем. У питаннях переривання відпустки без збереження заробітної плати, сторони (працівник та роботодавець) самостійно домовляються про період та тривалість такої відпустки. Закон про відпустки не регулює, чи можна достроково припинити відпустку без збереження зарплати, а також скільки разів можна надавати таку відпустку під час воєнного стану.

Працівника, який не з'являється на роботі в результаті ведення бойових дій, не може бути звільнено за прогул, але й збережено

https://smu.dsp.gov.ua