Новий закон про трудові відносини в умовах воєнного стану – що треба знати

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов розʼяснив положення закону “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, що набув чинності 24 березня.

Цей нормативно-правовий акт визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, різновиду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану.

Публікуємо розʼяснення цілком.

Строкові трудові договори – стаття 2
Роботодавець може укладати з новими працівниками строкові трудові договори в період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника для усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Переведення працівника на іншу роботу – стаття 3
Роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я. Це можливо лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередню роботу.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника – стаття 4
Працівник може розірвати трудовий договір з власної ініціативи в строк, зазначений у його заяві, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та наявністю загрози для життя і здоров’я. Виняток – випадки примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця – стаття 5
Допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Тривалість роботи та часу відпочинку – стаття 6
Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень.

Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень.

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень роботодавець установлюєть за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).

Час початку й закінчення щоденної роботи (зміни) визначає роботодавець.

Робота в нічний час – стаття 8
У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їхньої згоди: вагітні жінки та жінки, які мають дитину до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

Особливості залучення до роботи жінок та працівників, які мають дітей – стаття 9
У період воєнного стану дозволяється праця жінок (крім вагітних і жінок, які мають дитину до одного року) за їхньою згодою на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Працівники, які мають дітей (крім вагітних, жінок, які мають дитину до одного року, осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота), у період воєнного стану можуть залучатися за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові та неробочі дні, направлятися у відрядження.

 Оплата праці – стаття 10
Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплатити заробітну плату.

У разі неможливості своєчасно виплатити заробітну плату внаслідок бойових дій строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Відпустки – стаття 12
У період воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого різновиду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про відпустки”.

https://nus.org.ua