Місцеві запозичення та місцеві гарантії: алгоритм дій

У надскладний для держави час, в умовах безпрецедентних викликів, зумовлених повномасштабною збройною агресією росії, органи місцевого самоврядування продовжують бути основою демократії та розв’язують складні задачі сьогодення для забезпечення життєдіяльності та добробуту кожної громади.

Децентралізація триває і в умовах ресурсних обмежень. Вагомим джерелом фінансових ресурсів для розвитку місцевого самоврядування можуть бути місцеві запозичення та місцеві гарантії. Сьогодні всі територіальні громади України мають право здійснювати місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії.

Експерти Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» підготували необхідну інформацію та алгоритм дій для громад.

Нормативно-правові аспекти здійснення місцевих запозичень та надання місцевих гарантій визначають такі законодавчі акти:

• Бюджетний кодекс України (статті 16, 17, 18, 74);
• Порядок здійснення місцевих запозичень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 р. №110 «Про затвердження Порядку здійснення місцевих запозичень»;
• Форми розрахунків при здійсненні місцевих запозичень, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2024 р. №171 «Про затвердження форм розрахунків під час здійснення місцевих запозичень»;
• Порядок надання місцевих гарантій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2012 р. №541 «Про затвердження Порядку надання місцевих гарантій»;
• Форми розрахунків при наданні місцевих гарантій, затверджені  наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2024 р. №172 «Про затвердження форм розрахунків під час надання місцевих гарантій»;
• Методичні рекомендації щодо організації здійснення місцевих запозичень, надання місцевих гарантій, управління місцевим боргом та гарантованим Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою боргом, затверджені  наказом Міністерства фінансів України від 16.05.2024 р. №239 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації здійснення місцевих запозичень, надання місцевих гарантій, управління місцевим боргом та гарантованим Автономною Республікою Крим, обласною радою, міською, селищною чи сільською територіальною громадою боргом»;
• Порядок ведення Реєстру місцевих запозичень та місцевих гарантій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25.07.2012 р. №866 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру місцевих запозичень та місцевих гарантій»;
• Порядок здійснення контролю за ризиками, пов’язаними з управлінням державним (місцевим) боргом, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. №815 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за ризиками, пов’язаними з управлінням державним (місцевим) боргом».

 Місцеве запозичення – операції з отримання до бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міської, селищної чи сільської територіальної громади кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування відповідного бюджету.

Відповідно до статті 74 Бюджетного кодексу України місцеві запозичення здійснюються з метою фінансування бюджету розвитку територіальних громад та використовуються для створення, приросту чи оновлення стратегічних об’єктів довготривалого користування або об’єктів, які забезпечують виконання завдань місцевих рад, спрямованих на задоволення інтересів територіальних громад. Міські, селищні та сільські ради мають право здійснювати місцеві внутрішні запозичення та місцеві зовнішні запозичення.

Місцеві запозичення можуть здійснюватися через укладення договорів позики (кредитних договорів), емісії облігацій місцевих позик.

Гарантійне зобов’язання – зобов’язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов’язання суб’єкта господарювання – резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб’єктом його зобов’язань за кредитом (позикою), залученим під державну чи місцеву гарантію.

Відповідно до статті 17 Бюджетного кодексу України ключовими умовами надання місцевих гарантій є:

місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням відповідної міської, селищної, сільської ради для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання резидентів України, що належать до комунального сектору економіки міста, селища, села, розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних проєктів, метою яких є розвиток комунальної інфраструктури або впровадження ресурсозберігаючих технологій;
місцеві гарантії не надаються для забезпечення боргових зобов’язань суб’єктів господарювання, якщо безпосереднім джерелом повернення кредитів (позик) передбачаються кошти місцевого бюджету (крім боргових зобов’язань, що виникають внаслідок залучення кредитів (позик) від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проєктів;
забороняється надання місцевих гарантій суб’єкту господарювання, який має прострочену заборгованість перед територіальною громадою за кредитом (позикою), залученим територіальною громадою або під місцеву гарантію, за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню), іншу заборгованість з погашення раніше отриманого кредиту (позики) у фінансовій установі або податковий борг перед державним (місцевим) бюджетом.
Перед початком процесу здійснення місцевих запозичень та/або надання місцевих гарантій громада має зробити детальні розрахунки своєї фінансової спроможності, оскільки вони мають характер платності, строковості та повернення.

В результаті здійснення місцевих запозичень та надання місцевих гарантій виникає місцевий борг та гарантований борг. Задля мінімізації ризиків у бюджетному законодавстві встановлено обмеження щодо загального обсягу місцевого боргу та гарантованого боргу, видатків на обслуговування місцевого боргу, які мають бути враховані при застосуванні цих інструментів.

Слід зауважити, що загальний обсяг місцевого боргу та гарантованого боргу станом на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 200% середньорічного обсягу доходів загального фонду місцевого бюджету, які надійшли за три попередні бюджетні періоди (роки) без урахування податку на доходи фізичних осіб та міжбюджетних трансфертів. Видатки місцевого бюджету на обслуговування місцевого боргу не можуть перевищувати 10% видатків загального фонду місцевого бюджету.

Більш детально за посиланням.

https://decentralization.ua