Як зарахувати свій страховий стаж, одержаний за кордоном, для призначення пенсії в Україні

Нещодавно Уряд ухвалив розроблену Мінсоцполітики постанову, що має принципове значення для українців, які працювали або зараз працюють за кордоном в країнах, з якими відсутній міжнародний договір про взаємне зарахування стажу роботи. Відтепер вони можуть врахувати страховий стаж, отриманий за межами країни, при призначенні пенсії в Україні. 

Важливо, що зарахування періодів роботи до страхового стажу в країнах, з якими укладено міжнародні договори, здійснюється на умовах таких договорів.

До прикладу: людина пропрацювала в Україні 25 років і ще 7 років – за кордоном. Для призначення пенсії у віці 60 років зараз потрібно мати 32 роки страхового стажу.

Якщо додати (врахувати) 7 років страхового стажу за межами України до стажу в Україні, – людина отримає право на призначення пенсії в 60 років. 

Звертаємо увагу, що страховий стаж, набутий за межами України, враховується тільки для визначення права на пенсію. Він не впливає на розмір пенсії (за винятком окремих країн, з якими укладено відповідні договори).

Тож, що зробити, якщо вам потрібно врахувати страховий стаж, набутий за кордоном, до страхового стажу для призначення пенсії в Україні? 

Отримати в країні, де ви працювали, офіційний документ (кожна країна має свої форми документів для підтвердження страхового стажу), він підтверджуватиме, що ви працювали офіційно і, відповідно, період роботи у цій державі може бути зарахований до страхового стажу.

Щоб отримати такий підтвердний документ, треба звернутися до пенсійного органу держави, в якій ви працювали (наприклад, в Німеччині – це Німецький фонд пенсійного страхування – Deutschen Rentenversicherung, в Італії – Національний інститут соціального забезпечення – Istituto Nazionale della Previdenza Sociale і тд.)

Якщо ж склалась ситуація, що ви не маєте можливості отримати такий документ (наприклад, перебуваєте наразі в Україні), є ще один шлях – звернутись до найближчого територіального відділення Пенсійного фонду України. Тоді для вирішення вашої проблеми ПФУ зробить запит до Міністерства закордонних справ України, яке, своєю чергою, надішле запит до пенсійного органу країни, де ви працювали.

Для того, щоб пенсія була призначена вчасно, радимо заздалегідь потурбуватись про наявність всіх документів – за півроку-рік до досягнення пенсійного віку (враховуючи, що документообіг між країнами потребує часу).

Звертаємо увагу, що іноді можуть траплятися випадки, коли пенсійний орган країни, де ви працювали, не володіє повною інформацією про вас (наприклад, ви працювали у той час, коли не були введені в дію сучасні цифрові системи обліку інформації). Така ситуація не є критичною і має вирішення: в Німеччині, до прикладу, ви можете надати пенсійному органу паперові документи на кшталт договору про працевлаштування, розрахункові листи по зарплаті, довідку про трудову діяльність чи довідку від роботодавця. А в Італії – трудові контракти, розрахункові листи по зарплаті, довідки про сплачені внески чи декларації про доходи. Які саме документи є релевантними для підтвердження періодів роботи, – варто уточнити безпосередньо в пенсійному органі країни, де ви працювали.

Не забути уточнити, чи отриманий підтвердний документ визнається дійсним в Україні чи його потрібно додатково засвідчувати (легалізувати чи проставляти апостиль).

Можливі варіанти:

1. НЕ потрібно легалізувати чи проставляти апостиль, якщо країна, в якій Ви працювали, має з Україною договір про правову допомогу, яким передбачено звільнення від цієї процедури (Болгарія, Грузія, Естонія, Литва, Македонія, Польща, Румунія, Сербія, Чорногорія, Чехія, Молдова, Узбекистан).

2. Під час воєнного стану та протягом 6-ти місяців після його припинення чи скасування НЕ потрібно легалізувати чи проставляти апостиль, якщо країна, в якій Ви працювали, є членом Співдружності незалежних держав (СНД: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Туркменістан, росія);

3. Потрібно засвідчити документ апостилем (це спеціальний штамп), якщо країна, в якій Ви працювали та отримали його, є учасницею т.зв. Гаазької конвенції 1961 року про апостиль (з переліком всіх країн-учасниць конвенції можна ознайомитися за посиланням: https://www.hcch.net), крім країн, зазначених вище в пунктах 1 та 2.

Апостиль може проставлятися виключно уповноваженим органом іноземної держави, де було видано такий документ (в різних державах це будуть різні органи, потрібно з’ясовувати на місці).

4. Потрібно легалізувати документ, якщо країна, в якій Ви працювали та отримали його, не має з Україною договору про правову допомогу (який звільняє від процедури легалізації або проставлення апостиля), не є учасницею т.зв. Гаазької конвенції 1961 року про апостиль (пункт 3) та не є членом СНД (пункт 2).

Процедура консульської легалізації іноземного документа здійснюється відповідно до законодавства країни, яка видає документ та полягає в його з

https://www.msp.gov.ua