Як обчислюється допомога по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, якщо у розрахунковому періоді лише вихідні дні

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі –  Закон № 1105) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу).

Враховуючи викладене, оскільки допомога по тимчасовій непрацездатності надається у формі компенсації втраченого заробітку, то у разі, якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи співпала з її перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати, допомога за цей період не надається. Якщо тимчасова непрацездатність продовжується після закінчення такої відпустки, то допомога надається починаючи з дня, коли застрахована особа повинна була приступити до роботи.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 1105 у разі надання застрахованій особі відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами у період простою підприємства, установи, організації не з вини застрахованої особи, щорічної (основної чи додаткової) відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, творчої відпустки допомога по вагітності та пологах надається з дня виникнення права на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами.

Отже, у разі настання у застрахованої особи права на відпустку у зв?язку з вагітністю та пологами під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати, така відпустка переривається і надається відпустка у зв?язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 1105 порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі – Порядок) середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування – період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - поважні причини).

Нормою пункту 28 Порядку визначено, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи (для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, в тому числі внаслідок захворювання або травми, що пов’язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку. Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку.

У зазначеному Вами випадку, коли в розрахунковому періоді (12 календарних місяців) застрахована особа не мала заробітку через перебування у відпустці без збереження заробітної плати, що підтверджується відповідними наказами роботодавця, допомога по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах обчислюється відповідно до пункту 28 Порядку.

При цьому, відповідно до частини другої статті 19 Закону № 1105, сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.