Заборона на звільнення працівників, які перебувають у відпустках (зокрема, декретних), стосується лише припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця, тобто за ст. 40 та 41 КЗпП.
Тож якщо працівниця подала заяву на звільнення за власним бажанням, її можна звільнити за ст. 38 КЗпП.
|
Застереження! Звільнення, зокрема, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років) у разі закінчення строку дії трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП) допускається лише із наступним працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП). |
Стосовно зарахування до стажу, що дає право на щорічну відпустку періоду перебування в декретних відпустках зазначимо таке.
Порядок обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, визначено у ст. 9 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 цього Закону до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога із державного соціального страхування, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Але до стажу, що дає право на щорічні додаткові відпустки (ст. 7 та 8 Закону № 504), зараховується лише час:
Тобто період перебування працівниці у відпустці:
Отже, у нашій ситуації роботодавець має право припинити трудові відносини із працівницею та під час звільнення повинен виплатити їй грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.
Детальніше про відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами див. у статті «Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами: оформлення та перенесення»