Працевлаштування студентів денної форми навчання

Оплата праці за професіями та галузями: запитання-відповіді (частина десята)

З початком навчального року актуальності набуває питання працевлаштування студентів денної форми навчання ВНЗ. У цій консультації ми з’ясуємо можливість і законність такого працевлаштування в бюджетних установах та надамо рекомендації щодо прийняття на роботу таких студентів та особливостей установлення графіка роботи.

Право на працю студентів денного відділення

Основним Законом – Конституцією України (ст. 43) визначено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 2 КЗпП державою забезпечується право громадян на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. За виконану працівником (громадянином) роботу власник або уповноважений ним орган виплачує йому заробітну плату – винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі (ст. 94 КЗпП, ст. 1 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці»).

У пп. 7 п. 1 ст. 1 Закону від 05.07.12 р. № 5067-VI «Про зайнятість населення» визначено, що зайнятість – це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов’язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі. А згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону до зайнятого населення належать також особи, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Крім того, Законом від 23.05.91 р. № 1060-XII «Про освіту» (ч. 14 п. 1 ст. 51) та Законом від 01.07.14 р. № 1556-VII «Про вищу освіту» (пп. 3 п. 1 ст. 62) студентам забезпечено право на трудову діяльність у встановленому порядку в позанавчальний час.

Отже, право студентів денної форми навчання на трудову діяльність передбачено законодавством. Однак при реалізації такого права часто виникає запитання, до якої категорії належать такі працівники: до основних чи до сумісників.

Вибір трудового договору

На жаль, трудове законодавство не містить визначення поняття основного місця роботи чи роботи за сумісництвом. Однак роботу студента, який навчається за денною формою навчання, не можна розглядати як сумісництво. Адже відповідно до п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.93 р. № 43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Право на працю працiвника реалiзується через укладення трудового договору про роботу на пiдприємствi, в установi, органiзацiї або з фiзичною особою (ст. 2 КЗпП). Трудовий договiр – це угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов’язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядковi, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов’язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату та забезпечувати умови працi, потрiбнi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором та угодою сторiн (ст. 21 КЗпП).

Що стосується студентів денної форми навчання, то під час навчання між ними та навчальними закладами не виникають трудові відносини і не укладається трудовий договір. Тому таке навчання не є основною роботою студента. Отже, його роботу (у разі працевлаштування) не можна вважати такою, що виконується крім його основної роботи, тобто сумісництвом.

Крім того, позицію, що робота за трудовим договором осiб, якi поєднують її з денною формою навчання, не є сумiсництвом, висловлено в листі Мінсоцполітики від 25.05.15 р. № 198/06/186-15. У ньому фактично процитовано ч. 3 п. 14 постанови Верховного Суду України від 24.12.99 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у якій визначено, що робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом і оплачується на загальних підставах.

Таку ж позицію викладено і в листі Мінсоцполітики від 25.07.14 р. № 301/13/116-14 щодо прийняття на роботу студентів. У ньому, зокрема, зазначено, що трудовим законодавством не передбачено обмежень щодо поєднання студентами ВНЗ, у тому числi тими, якi навчаються за денною (очною) формою навчання, роботи i навчання. Тому установа має право приймати на роботу таких працiвникiв, у тому числi й на умовах повного робочого дня.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом, і тому вона передбачає ведення трудової книжки відповідно до загального порядку та є для таких осіб основним місцем роботи.

Щодо оформлення трудових книжок студентам денної форми навчання, які вперше приймаються на основну роботу, слід керуватись ч. 3 ст. 48 КЗпП, яка передбачає, що працівникам, які стають на роботу вперше, трудова книжка оформлюється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу.

Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників затверджено спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.93 р. № 58.

Графік роботи

Працівники-студенти мають такі самі трудові права та обов’язки, як і інші працівники. Однак, приймаючи на роботу студентів перших курсів, роботодавцям треба пильнувати, чи немає серед них неповнолітніх осіб, для яких законодавством передбачено особливі вимоги працевлаштування та виконання трудових обов’язків. Праця неповнолітніх осіб, а саме осіб, які не досягли 18-річного віку, регламентується, зокрема, нормами ст. 187–200 КЗпП.

При прийняттi на роботу зазначеної категорiї працiвникiв слiд ураховувати, що ст. 51 КЗпП передбачено встановлення скороченої тривалостi робочого часу (36 годин на тиждень) для працiвникiв, у тому числi студентiв, вiком вiд 16 до 18 рокiв, а також зайнятих на роботах iз шкiдливими i важкими умовами праці.

Водночас слід зазначити, що студент, який навчається на стаціонарному (очному) відділенні навчального закладу, може виконувати трудові обов’язки лише у вільний від навчання час: у будні дні – після занять (увечері або під час «вікон» у розкладі занять), у вихідні дні чи в період канікул.

Студенти, які навчаються за індивідуально визначеним графіком, при виконанні роботи повинні слідкувати, щоб не було «накладки» часу роботи з часом індивідуального навчання чи складання іспитів.

У ч. 1 ст. 56 КЗпП визначено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень, а в ч. 2 цієї ж статті встановлено, що оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Тобто режим роботи студентів залежатиме від графіку навчання, а оплата праці – від тривалості виконання трудових обов’язків.

Оподаткування заробітку студентів

Оподаткування ПДФО заробітної плати праців­ників-студентів та утримання з неї соціальних внесків здійснюється на загальних підставах, тобто як і решти працівників установи.

Єдиною особливістю є застосування до заробітку студентів податкової соціальної пільги (далі – ПСП). Так, якщо студент денної форми навчання отримує стипендію (академічну, іменну чи соціальну) за рахунок коштів державного бюджету, то роботодавцеві при проведенні розрахунків із заробітної плати необхідно врахувати вимоги ч. 3 пп. 169.2.3 Податкового кодексу (далі – ПК), де зазначено, що ПСП не може бути застосована до заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії студентів, що виплачуються з бюджету.

Якщо ж студент не отримує стипендії, то роботодавцеві при розрахунку заробітної плати слід застосовувати вимоги пп. «г» пп. 169.1.3 ПК, а саме врахувати, що платник податку (студент) має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП у розмірі, що дорівнює 150 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року. Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи визначено ст. 7 Закону «Про Державний бюджет України на 2019 рік» та становить на 01.01.19 р. 1 921 грн. Тому розмір ПСП для студента становитиме 1 440,75 грн.

Основна робота чи сумісництво

Отже, право студентів денної форми навчання на трудову діяльність передбачено законодавством.

Однак під час реалізації цього права часто виникає запитання, до якої категорії належать такі працівники: до основних чи до сумісників.

Право на працю працівника реалізується через укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізособою (ст. 2 КЗпП).

Що стосується студентів денної форми навчання, то під час навчання між ними та навчальнимизакладами не виникає трудових відносин і не укладається трудовий договір. Тому таке навчання не є основною роботою студента. Отже, його роботу (у разі працевлаштування) не можна вважати такою, що виконується крім його основної роботи, тобто сумісництвом.

Крім того, позицію, що робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом, висловлено в листі Мінсоцполітики від 25.05.15 р. № 198/06/186-15. У ньому фактично процитовано ч. 3 п. 14 постанови ВСУ від 24.12.99 р. № 13, у якій визначено, що робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом і оплачується на загальних підставах.

Таку ж позицію викладено у листі Мінсоцполітики від 25.07.14 р. № 301/13/116-14 щодо прийняття на роботу студентів. У ньому, зокрема, зазначено, що трудовим законодавством не передбачено обмежень щодо поєднання студентами ЗВО, у тому числі тими, які навчаються за денною (очною) формою навчання, роботи й навчання. Тому установа має право приймати на роботу таких працівників, у тому числі й на умовах повного робочого дня. Проте для студентів зазвичай установлюють режим неповного робочого часу, щоб вони мали змогу відвідувати заняття в закладі освіти.

Факт працевлаштування не впливає на право студента на отримання стипендії (за наявності такої). Так, відповідно до п. 4 Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою КМУ від 12.07.04 р. № 882 (далі – Порядок № 882), стипендії призначають студентам за результатами навчання в закладах професійно-технічної та вищої освіти (наукових установах). Клінічні ординатори, аспіранти, докторанти мають право на роботу в режимі неповного робочого часу (але не більш як на 0,5 ставки за займаною посадою). У такому разі академічна стипендія виплачується в повному обсязі (п. 19 Порядку № 882).

Отже, відповідно до чинного законодавства студенти мають право у вільний від навчання час працювати та отримувати зарплату на загальних підставах за трудовим договором.

Висновки

Законодавством передбачено право студентів денної форми навчання на трудову діяльність. Робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом, і тому вона є для таких осіб основним місцем роботи. Студенти, які не отримують стипендії, мають право на ПСП у розмірі 1 440,75 грн. Якщо студент отримує стипендію, то до його заробітної плати ПСП не може бути застосована.