Надання соціальних та інших відпусток, що не відносяться до щорічних

Сьогодні ми поговоримо про «нещорічні» відпустки. Ця інформація буде корисною для вас, адже порядок надання та використання кожного з їх видів, визначені відповідними законодавчими нормами, має свої особливості, що відрізняють їх від щорічних відпусток.

Соціальна додаткова відпустка на дітей

Перелік видів соціальних відпусток та порядок їх надання наведено в розд. IV Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504). Такі їх види, як відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відпустка у зв’язку з усиновленням дитини, надаються в разі настання певних подій у житті працівниці (працівника).

На відміну від вищезгаданих відпусток, соціальна додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи (часто її називають відпусткою на дітей), надається кожного року. Незважаючи на це, таку соціальну відпустку не віднесено до категорії щорічних, види та порядок надання яких регулюються нормами розд. II Закону № 504. Тож зупинимося на детальному розгляді відпустки такого виду.

На відміну від щорічних, соціальна додаткова відпустка на дітей надається не за відпрацьований робочий рік (детально про це див. «Сезон відпусток розпочався: правила надання щорічної відпустки»), а за календарний рік. Зауважимо, що батьки інваліда з дитинства підгрупи А I групи набули право на додаткову соціальну відпустку на дітей завдяки минулорічним змінам, унесеним Законом від 15.01.15 р. № 120-VIII до Закону № 504.

Отже, згідно зі ст. 19 Закону № 504 жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка всиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів (далі – к. д.) без урахування святкових і неробочих днів, визначених відповідно до ст. 73 КЗпП. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 к. д.

Працівниця, яка має право на соціальну відпустку за двома підставами, може використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 к. д., а через деякий час – за іншою підставою тривалістю 7 к. д. (лист Мінсоцполітики від 05.07.13 р. № 290/13/116-13).

Що стосується права на соціальну відпустку на дітей працівниці, яка є одинокою матір’ю, то згідно з листом Мінсоцполітики від 14.04.08 р. № 235/0/15-08/13 (далі – Лист № 235) вона має підтвердити роботодавцю цей статус. На допомогу роботодавцям у цьому листі, виходячи з норм п. 5 ч. 12 ст. 10 Закону № 504, де визначено поняття одинокої матері як такої, яка виховує дитину без батька, сформульовано більш конкретні соціальні ознаки жінки з таким статусом.

Отже, одинока мати – це:

• жінка, яка не перебуває в шлюбі і в свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;
• вдова;
• жінка, яка виховує дитину без батька (у т. ч. й розлучена жінка, яка сама виховує дитину, якщо батько не проживає разом із дитиною та відсутні інші докази його участі у вихованні дитини, і за цих самих умов жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена).

Згідно з рекомендаціями, викладеними в Листі № 235, роботодавцю має бути надана копія свідоцтва про народження дитини та довідка органів запису актів громадянського стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини, а жінкою, яка є вдовою, – копії свідоцтва про народження дитини, свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтва про смерть чоловіка.

І якщо з наданням зазначених документів особливих труднощів не виникає, то з отриманням інших документів, про які йдеться в листі і які підтверджують, що жінка дійсно виховує дитину сама, без участі батька, можуть виникнути проблеми. Наприклад, отримання довідки з ЖЕКу або рішення органів опіки та піклування чи суду про те, що батько не бере участі у вихованні дитини, може бути проблематичним, якщо жінка проживає з дитиною не за місцем реєстрації.

Отже, з огляду на те що законодавством чітко не визначено перелік і необхідність подання документів, які підтверджують статус «одинока мати» при визначенні її права на соціальну відпустку, роботодавець вправі, ураховуючи конкретні обставини, прийняти позитивне рішення щодо цього, не вимагаючи додаткових (крім копій документів та довідок щодо актів цивільного стану громадян) документів. Адже, на нашу думку, законодавець, передбачивши зазначену соціальну відпустку, мав на меті надати матері додаткову можливість спілкування з дитиною, її виховання без втрати заробітку. З огляду на це, а також ураховуючи, що тривалість відпустки, а значить і сума її оплати невеликі, вважаємо, що той факт, що хтось допомагає виховувати дитину, принципового значення не має.

Крім того, уважаємо, що законодавцям доцільно розглянути питання прийняття порядку, за яким оплату соціальних відпусток (аналогічно до додаткових відпусток для осіб, що постраждали від Чорнобильської катастрофи), мають здійснювати органи соцзахисту. Адже надання таких відпусток – це гарантована державою соціальна підтримка материнства, яка не є метою діяльності більшості бюджетних установ (крім установ соцзахисту), тому й видатки на цю мету не мають передбачатися кошторисом установи. До речі, можливо, це спростило б порядок отримання необхідних документів від відповідних державних органів у зв’язку з розширенням сфери електронного документообігу.

Характерні ознаки соціальної додаткової відпустки на дітей визначено ч. 7 ст. 20 Закону № 504, а саме: вона надається понад щорічні відпустки, передбачені ст. 6, 7 і 8 Закону № 504, а також понад щорічні відпустки, установлені іншими законами та нормативно-правовими актами. Це означає, що обмеження загальної тривалості щорічних основних і додаткових відпусток (59 к. д.) не поширюється на випадки, коли разом із щорічною відпусткою за відпрацьований робочий рік надаються соціальні відпустки на дітей за поточний рік і минулі періоди.

До того ж, незважаючи на те що така відпустка не належить до щорічних, законодавець дозволив застосовувати при її наданні окремі положення, прийняті для щорічних відпусток. Так, вона може бути перенесена на інший період або продовжена в порядку, визначеному ст. 11 Закону № 504 для щорічних відпусток. Нагадаємо ці норми. Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

• тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку;
• виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
• настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
• збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Інші норми щодо щорічних відпусток на соціальну додаткову відпустку на дітей не поширюються, зокрема:

• вона не підлягає поділу на частини;
• законодавством не передбачено можливості відкликання з неї;
• на неї не поширюється передбачена для щорічних відпусток норма щодо компенсації за невикористані дні відпустки за умови використання відпустки тривалістю не менше ніж 24 к. д. (ч. 4 ст. 24 Закону № 504). У розрахунок такої тривалості включаються використані основні щорічні та додаткові щорічні відпустки, до яких соціальні відпустки не належать.

У той же час при звільненні працівник має право на отримання компенсації за невикористані відпустки на дітей (ч. 4 ст. 24 Закону № 504). При цьому для соціальних відпусток законодавством не встановлено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, які не були використані ним у попередні роки. Тобто компенсація може бути виплачена за будь-яку кількість років, протягом яких така відпустка не надавалася.

Наприклад, у разі подання жінкою роботодавцю після звільнення документів, що підтверджують її право на соціальну відпустку як матері, що має дитину-інваліда, у період її роботи в цього роботодавця, він має виплатити такій особі компенсацію за невикористані нею під час такої роботи соціальні відпустки. Або працівниця – одинока мати, дитині якої вже виповнилося 19 років і яка не скористалася свого часу правом на додаткові соціальні відпустки, має право на їх отримання.

Відпустка на дітей, як і будь-яка інша, надається в період, коли мати чи батько дитини працюють. Це стосується й випадку, коли працівниця, що перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виконує роботу на умовах неповного робочого дня. Тобто під час цієї «дитячої» відпустки працівниця не має права на вищезгадану соціальну додаткову відпустку на дітей, якщо вона не працює. Таке право виникне у неї після виходу із зазначеної відпустки. Питання щодо того, який строк має минути між закінченням відпустки для догляду за дитиною та початком додаткової відпустки на дітей, вирішується за згодою сторін (працівниці і роботодавця). Відпустка на дітей може бути надана працівниці одночасно як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом.

Оскільки додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних відпусток, то вона має надаватися повною тривалістю в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу й дати народження дитини – до чи після (лист Мінсоцполітики від 20.09.13 р. № 807/13/155-13).

Зазначимо, що періоди соціальних відпусток на дітей зараховуються до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 504).

Інші види відпусток

Крім щорічних та соціальних відпусток працівники установи мають право ще й на інші види оплачуваних відпусток, види, тривалість та порядок надання яких визначено в розд. III Закону № 504.

Так, у цьому розділі врегульовано надання:

• додаткових відпусток у зв’язку з навчанням у середніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі;
• відпусток у зв’язку із профспілковим навчанням;
• додаткової відпустки окремим категоріям ветеранів війни;
• творчих відпусток;
• відпусток для підготовки та участі у змаганнях.

Що стосується останніх двох видів відпусток, то конкретизацію норм щодо їх тривалості, порядку, умов надання та оплати містять постанови КМУ від 19.01.98 р. № 45 (щодо творчих відпусток) та від 01.06.11 р. № 565 (щодо відпусток для підготовки та участі у змаганнях).

Звертаємо увагу на додаткову відпустку окремим категоріям ветеранів війни. Право на неї виникло у працівників, що були мобілізовані під час особливого періоду й після демобілізації повернулися до роботи, згідно із Законом від 14.05.15 р. № 426-VIII. Така відпустка є оплачуваною й надається тривалістю 14 к. д. на календарний рік. Незважаючи на це, її не віднесено Законом № 504 до щорічних відпусток. Це означає, що на неї не поширюються норми ст. 11 Закону № 504 стосовно їх перенесення на інший період або продовження в разі тимчасової непрацездатності, виконання державних або громадських обов’язків тощо.

Знову ж таки, виходячи з того, що зазначені додаткові відпустки не є щорічними, вони не підлягають поділу на частини. Грошова компенсація за всі не використані працівником дні зазначеної додаткової відпустки не виплачується, адже такий вид відпусток не згадується в ст. 24 Закону № 504, якою врегульовано питання отримання компенсації за невикористані відпустки.

Що стосується права такого працівника в поточному році на додаткову відпустку зазначеного виду, не використану в минулому році, то будь-яких норм, якими було б заборонено надання невикористаних раніше додаткових відпусток, законодавство не містить. Проте деякі експерти, з огляду на відсутність норм щодо компенсації за вказані невикористані відпустки, роблять висновок, що право на них у разі невикористання зникає. Незважаючи на те що це лише логічний висновок, а не норма законодавства, уважаємо за доцільне застосування його на практиці. Принаймні, до тих пір, поки можливість використання минулорічних відпусток такого виду не буде офіційно підтверджена законодавцями.

Періоди зазначених додаткових відпусток, як і соціальних на дітей, зараховуються до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 504).