Компенсація за затримку виплати доходів: розрахунок та оподаткування

Акценти статті: обов’язковість компенсації за несвоєчасну виплату належного громадянину доходу; приклади обчислення компенсації; обкладення ПДФО, військовим збором (далі – ВЗ) та нарахування ЄСВ.

Які доходи підлягають компенсації

Підприємства, установи та організації всіх форм власності мають компенсувати громадянам втрату частини доходів у зв’язку з їх несвоєчасною виплатою.

Компенсація провадиться відповідно до Закону від 19.10.2000 р. № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.01 р. № 159 (далі – Порядок № 159).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з 1 січня 2001 року, тобто з дня набрання чинності Закону № 2050.

Відповідно до п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни у гривнях на території України і не мають разового характеру, а саме:

• пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
• соціальні виплати (допомога сім’ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
• стипендії;
• заробітна плата (грошове забезпечення).

Джерела виплати компенсації

Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме:

• власних коштів – підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об’єднаннями громадян;
• коштів відповідного бюджету – підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
• коштів Пенсійного фонду, ФСС з ТВП, ФСС на випадок безробіття, ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соцфондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Відмова власника або вповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Дохід, своєчасно не отриманий з вини громадянина, компенсації не підлягає (ст. 5 Закону № 2050).

Обчислення суми компенсації

Виплата громадянам суми компенсації провадиться в тому самому місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Водночас інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться (ст. 3 Закону № 2050).

Якщо, наприклад, частина невиплаченої зарплати за лютий 2016 року виплачується в грудні 2018 року, то індекси інфляції розраховуються (перемножуються) за період з березня 2016-го до листопада 2018 року. Тобто лютий 2016 року – це місяць, за який не виплачено дохід, а листопад 2018 року – останній місяць періоду невиплати цього доходу. За всі періоди невиплати доходу обчислюються ІСЦ.

Але ми для зручності скористаємось таблицею величини приросту ІСЦ, наданою Мінсоцполітики для обчислення сум компенсації нарахованих, але не виплачених своєчасно грошових доходів за 2009–2018 рр. Таблиця дозволяє обчислити суми компенсації в разі виплати їх у грудні 2018 року.

Приклад 1
У грудні 2018 року працівникові виплатили нараховану в березні 2017 року частину зарплати в сумі 5 148 грн. після утримання ПДФО та ВЗ. За Законом № 2050 та Порядком № 159 йому також необхідно нарахувати суму компенсації за несвоєчасну виплату грошового доходу.

Періодом невиплати в такому разі буде квітень 2017-го – листопад 2018 року. Приріст ІСЦ за цей період становив 19,1. Отже, сума компенсації дорівнює 983,27 грн. (5 148 грн. х 19,1 : 100).

Приклад 2
Зарплату, нараховану працівникові в червні 2018 року, виплатили в грудні цього року. Сума такої зарплати після утримання ПДФО та ВЗ становила 6 405 грн.

У такому разі періодом невиплати є липень – листопад 2018 року, а визначений у таблиці ІСЦ – 4,3. Компенсація становить 275,42 грн. (6 405 грн. х 4,3 : 100).

На зарплату, нараховану у вересні, а виплачену в грудні, ІСЦ відповідно до таблиці становить 3,1, а на жовтневу – 1,4.

Зрозуміло, що до зарплати за листопад у грудні ІСЦ не застосовується, адже затримкою виплати (якщо вона є) вважається один і більше календарних місяців.

Оподаткування

ПДФО і ВЗ

Суми компенсації працівникам втрати частини зарплати у зв’язку з порушенням строків її виплати відносяться до фонду додаткової зарплати. Таку норму містить ст. 2 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» та пп. 2.2.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5.

Згідно з пп. 14.1.48 Податкового кодексу (далі – ПК) зазначена компенсація вважається зарплатою для цілей застосування положень розд. IV ПК.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати ПДФО та ВЗ із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПК (18 %), і ставку ВЗ, установлену пп. 1.3 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПК (1,5 %).

Отже, дохід у вигляді компенсації втрати частини зарплати у зв’язку з порушенням строків її виплати включається податковим агентом до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як інші доходи та обкладається ПДФО і ВЗ на загальних підставах.

Підприємство, що виплачує компенсацію працівнику, зобов’язане утримати ПДФО і ВЗ із суми такого доходу за його рахунок та сплатити (перерахувати) його до бюджету під час виплати.

Компенсацію враховують для визначення граничного розміру доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги (за наявності права на неї) у місяці виплати такої компенсації.

У формі № 1ДФ суму компенсації вказують із ознакою доходу «101».

ЄСВ

Оскільки компенсація працівникам втрати частини зарплати у зв’язку з порушенням строків її виплати відноситься до фонду оплати праці, ця виплата є об’єктом нарахування ЄСВ. До того ж, ця виплата не увійшла до Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 22.12.10 р. № 1170.

У Звіті з ЄСВ компенсація за затримку зарплати відображається у складі фонду оплати праці того місяця, в якому її нараховують. У таблиці 6 Звіту з ЄСВ компенсацію вказують однією сумою разом із зарплатою.