Компенсація за невикористану відпустку: коли є підстави для виплати

Працівником не завжди використовуються права щодо кількості належних йому днів відпустки. Не використані протягом року (чи кількох років) дні відпусток підлягають грошовій компенсації при звільненні такого працівника та в деяких інших випадках. Ця консультація детально пояснить, як і в якому порядку виплачується така компенсація.

Перш за все згадаймо, що відповідно до ст. 2 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності. Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні із громадянами України.

Таке право забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) та забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 цього Закону.

Одним із таких випадків, передбачених ст. 24 Закону № 504, є право працівника, у разі його звільнення, на виплату грошової компенсації. Вона має виплачуватись за всі невикористані календарні дні:

• щорічної основної відпустки, тривалість якої для різних категорій працівників (але щонайменше – 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік) установлено нормами ст. 6 Закону № 504;
• щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону № 504);
• щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, яка надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я (ч. 1 ст. 8 Закону № 504);
• щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем (ч. 2 ст. 8 Закону № 504);
• додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або неповнолітню дитину-інваліда з дитинства (ст. 19 Закону № 504);
• інших додаткових щорічних відпусток, передбачених законодавством (п. 1 ст. 4 Закону № 504).

Зокрема, серед вищезгаданих «інших» додаткових щорічних відпусток є передбачена ст. 35 Закону від 16.12.93 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» додаткова оплачувана відпустка. Порядок і умови її надання регулюються згаданою нормою Закону № 3723 та постановою КМУ від 27.04.94 р. № 250 «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток».