Як визначити суму оплати відпустки та допомоги демобілізованому працівнику?

Працівник установи у травні цього року був демобілізований із військової служби і в цьому ж місяці вирішив піти у щорічну відпустку. Чи потрібно було включати період служби (призвано за призовом під час мобілізації в березні 2015 року) до стажу, що дає право на щорічну відпустку? Виходячи з якого заробітку слід було визначати суму оплати відпустки та допомоги на оздоровлення?

На перше запитання відповідь можна знайти в п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки». Так, до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалося місце роботи (посада) та зарплата повністю або частково. Саме такі гарантії у ст. 119 КЗпП закріплено за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. За ними зберігається місце роботи, посада та середній заробіток. Звідси висновок: час військової служби за призовом під час особливого періоду не вилучається із стажу, що дає право на щорічну відпустку. Для такого працівника, незважаючи на його відсутність на робочому місці, не змінюється дата (число та місяць) початку та закінчення робочого року.

Для визначення розрахункового періоду, за який обчислюватиметься середній заробіток, звернемося до норм абзацу першого п. 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі – Порядок № 100). Ним передбачено, що обчислення середньої зарплати для оплати часу щорічної відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Звертаємо увагу, що йдеться не про 12 місяців перебування у трудових відносинах, а про місяці роботи. Такий підхід законодавця цілком логічний, адже лише період роботи з отриманням за неї платні може бути визнаний розрахунковий періодом – у ньому є що розраховувати за алгоритмом, наведеним у п. 7 Порядку № 100.

З огляду на це період перебування працівника в АТО ніяк не можна назвати періодом виконання роботи в установі. Згадаймо, що згідно з роз’ясненнями Держпраці від 30.04.14 р. мобілізовані працівники увільняються від роботи. А ось 12 місяців роботи до призову на службу якраз передували, хоч і не безпосередньо, місяцю надання відпустки. Отримана за ці місяці платня має бути врахована при визначенні середньоденної зарплати для оплати відпустки.

З огляду на це інший підхід, викладений, наприклад, у листі Мінсоцполітики від 22.06.15 р. № 802/13/84-15 (далі – Лист № 802), суперечить наведеним нормам п. 2 Порядку № 100. У цьому листі запропоновано визначати середньоденну зарплату на підставі середнього заробітку, який зберігається за призваним працівником протягом служби. Але ж цей середній заробіток також визначається виходячи із середньоденної зарплати. До того ж він коригується при кожному законодавчому підвищенні окладів. Виходить, що лист передбачає (на виконання п. 10 Порядку № 100) при розрахунку суми оплати відпустки в цьому випадку коригування вже відкоригованих раніше сум середнього заробітку.

Якщо проаналізувати ситуацію, то такі виплати не мають нічого спільного із заробітком, на підставі якого визначається середньоденна зарплата відповідно до п. 7 Порядку № 100. По суті це соціальні гарантії від держави для фінансової підтримки військових, якими стали працівники. І зарплата за час роботи перед службою – це лише орієнтир для визначення розміру таких гарантій (по аналогії з гарантіями потрепілим від Чорнобильської катастрофи). Недарма свого часу на підставі попередньої редакції ст. 119 КЗпП такі кошти відшкодовувалися роботодавцям за рахунок бюджету. Це зараз (з 01.01.16 р.) держава, не маючи коштів на виконання цих гарантій, доручила їх виконання роботодавцям за їх рахунок. Але від цього виплати не втратили соціального характеру, а використовувати соціальні виплати як базу для розрахунку середньоденної зарплати ні п. 7, ні будь-якою іншою нормою Порядку № 100 не передбачено.

До речі, при визначенні сум середньої зарплати, що зберігається за працівником на період служби в такому форматі, та проведенні її коригування розрахунковим періодом визначено саме 2 місяці роботи перед початком служби. Погодьтеся, логічно для двох видів середньоденних зарплат – для збереження заробітку та для оплати відпустки використовувати один і той самий підхід.

Та, крім логіки, як ми вже зазначали вище, варіант розрахунку середньоденної зарплати за 12 місяців роботи перед початком служби відповідає нормам законодавства, що важливо для перевіряючих.

Отже, у ситуації, викладеній у запитанні, за розрахунковий період слід узяти 12 місяців роботи, що передують призову, а саме березень 2014-го – лютий 2015 року. Виплати за цей період перед визначенням середніх показників згідно з п. 7 Порядку № 100 підлягають коригуванню (як того вимагає п. 10 Порядку № 100) на коефіцієнт, який, наприклад, для 1-го тарифного розряду дорівнює 1,2447 (1 516 грн. : 1 218 грн.).

Що стосується визначення суми матеріальної допомоги на оздоровлення, то звернімо увагу, що демобілізований працівник, як і всі інші працівники установи, має право на її отримання. Але якщо керуватися Листом № 802, де за розрахунковий період пропонується взяти не період роботи, а період перебування у трудових відносинах перед початком відпустки, демобілізований працівник не матиме права на отримання матеріальної допомоги.

Так, згідно з п. 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої зарплати за останні 2 місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника, зокрема за час виконання державних і громадських обов’язків. А ст. 119 КЗпП, де гарантовано збереження середнього заробітку за призваними працівниками, регламентує, судячи з її назви, порядок надання зазначених гарантій саме при виконанні державних і громадських обов’язків.

Якщо ж керуватися нормами абзацу третього п. 2 Порядку № 100, то демобілізований працівник піде відпочивати, отримавши допомогу на оздоровлення. Адже згідно із цими нормами за розрахунковий період при обчисленні середньої зарплати для інших випадків, ніж відпустки і компенсація за них, слід приймати 2 календарних місяці роботи перед настанням події, з якою пов’язана виплата.

Отже, для визначення суми допомоги на оздоровлення в нашій ситуації за розрахунковий період слід брати січень – лютий 2015 року, а перед розрахунком середньоденної зарплати отриманий за ці місяці заробіток слід відкоригувати на коефіцієнт, аналогічний тому, що застосовується при коригуванні виплат для визначення сум оплати відпустки (для 1-го тарифного розряду наведено вище).