Щорічна грошова винагорода педпрацівникам: чи можна виплачувати під час воєнного стану?

Практична ситуація

Напередодні Дня вчителя до редакції все частіше надходять звернення щодо правомірності виплати грошової винагороди до свята в умовах воєнного стану. Спробуємо розібратися у цьому складному питанні.

Держава забезпечує педпрацівникам виплату щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки зарплати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов’язків (п. 1 ст. 57 Закону від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту»).

Гарантійні виплати, передбачені чинним законодавством, є додатковою заробітною платою (ст. 2 Закону від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці»), яка є однією із трьох складових зарплати.

Фонд додаткової зарплати включає гарантійні виплати, установлені чинним законодавством (п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5). До інших заохочувальних і компенсаційних виплат її не можна віднести, адже згідно із законодавством це гарантійна виплата.

Дотримання законів на відповідній території України забезпечує сільський, селищний, міський голова (пп. 1 п. 4 Закону від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»). Це зумовлено тим, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності відповідно до ст. 4 цього Закону.

Отже, щорічна грошова винагорода педпрацівникам є складовою зарплати та, як і інші частини зарплати, обов’язковою виплатою.

Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення складових належної йому зарплати (ст. 233 КЗпП) без обмеження будь-яким строком незалежно від того, були такі суми нараховані роботодавцем чи ні (рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 1-18/2013).

Зверніть увагу! Недофінансування закладу освіти в частині виплати зарплати не вважається аргументом для невиплати вказаної винагороди. Такою є позиція профспілки працівників освіти.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» під час вирішення спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат треба виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.

Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. На підставі відсутності коштів для проведення вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в згаданих актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» реалізація права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства не може залежати від бюджетних асигнувань. Тобто посилання на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків судами не береться до уваги.

Захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду на оплату праці працівників бюджетних установ, нарахування на зарплату (ст. 55 Бюджетного кодексу).

Обов’язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями (п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою КМУ від 28.02.2002 № 228).

Згідно з п. 3 Порядку надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2000 № 898, така винагорода надається на підставі Положення, яке затверджується керівником навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом.

Як відомо, з 24 лютого цього року відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено воєнний стан. Усі заклади освіти, за можливості, здійснювали навчання в дистанційній формі.

Спочатку МОН рекомендував оголосити канікули, а потім відновити освітній процес із застосуванням дистанційної або змішаної форми навчання (лист МОН від 06.03.2022 № 1/3371-22).

Новий 2022/2023 навчальний рік у закладах позашкільної освіти МОН рекомендував розпочати 1 вересня. Форма організації освітнього процесу (очна, дистанційна, змішана) обирається залежно від безпекової ситуації в кожному населеному пункті.

Отже, чи правомірно виплатити педпрацівникам щорічну грошову винагороду в розмірі до одного посадового окладу (ставки зарплати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов’язків? Виходячи з вищенаведеного, так, правомірно і навіть обов’язково, але лише за результатами виконання покладених на педпрацівників обов’язків.

Ще одне запитання стосується правомірності виплати такої винагороди працівникам освіти, які протягом усього періоду воєнного стану перебувають на простої. І хоча простій оголошено не з вини працівника, а у зв’язку з небезпечною ситуацією в країні, свої обов’язки такі працівники не виконують.

На нашу думку, виплата вказаної винагороди цим працівникам є безпідставною, адже фактично вони не працювали. Кожний випадок слід розглядати окремо і підходити до нього розсудливо.