Закупівля житла для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Однією з головних проблем дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після залишення ними спеціальних закладів та прийомних сімей є відсутність житла. На сьогодні держава закріпила за собою на законодавчому рівні обов’язок піклуватися про захист житлових прав цієї категорії громадян, з основними шляхами реалізації якого пропонуємо ознайомитися в цьому матеріалі.

Насамперед нагадаємо, хто ж належить до категорій «діти-сироти», «діти, позбавлені батьківського піклування» та «особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Юридичне визначення цих соціальних категорій містить ст. 1 Закону від 03.01.05 р. № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі – Закон № 2342):

• дитина-сирота – дитина, в якої померли чи загинули батьки;
• діти, позбавлені батьківського піклування, – діти, які залишилися без піклування батьків унаслідок позбавлення їх батьківських прав, відібрання у батьків без позбавлення батьківських прав, визнання батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошення їх померлими, відбування покарання в місцях позбавлення волі та перебування їх під вартою на час слідства, розшуку їх органами Нацполіції, пов’язаного з відсутністю відомостей про їхнє місцеперебування, тривалої хвороби батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені з сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків через причини, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, у районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти;
• особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

Закон № 2342 є базовим та встановлює правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки цих категорій дітей та осіб (далі – діти-сироти). Крім того, обов’язки держави щодо реалізації житлових прав громадян цієї категорії визначено низкою інших нормативних актів, зокрема це:

• Конституція України;
• Житловий кодекс Української РСР;
• Бюджетний кодекс;
• Закон від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»;
• Закон від 26.04.01 р. № 2402-III «Про охорону дитинства»;
• Закон від 12.01.06 № 3334-IV «Про житловий фонд соціального призначення» (далі – Закон № 3334);
• постанова КМУ від 24.09.08 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»;
• Порядок та умови надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, та забезпечення житлом дітей-сиріт, осіб з їх числа, затверджений постановою КМУ від 15.11.17 р. № 877 (далі – Порядок № 877);
• наказ Мінсоцполітики від 06.11.15 р. № 1092 «Про затвердження рішення колегії Міністерства соціальної політики України від 29.10.15 р. «Про основні пріоритети у соціальній сфері з питань забезпечення прав дітей в Україні»;
• Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою РМ УРСР від 11.12.84 р. № 470.