Відпустка без збереження зарплати на час карантину: практичне застосування

Надання відпусток без збереження зарплати стало найпопулярнішим рішенням у відносинах із найманими працівниками на час карантину. Проте не всі питання, які виникають на практиці у зв’язку з наданням таких відпусток, прописано в законі. Розглянемо найпоширеніші з них.

Запитання й відповіді

Чи зобов’язаний працівник іти у відпуску без збереження зарплати в разі оголошення карантину?

Звісно що ні. Це насамперед право працівника, а не його обов’язок. Така відпустка надається лише на підставі заяви працівника. Тобто працівник має виявити щире бажання скористатися відпусткою, яка надається на підставі ч. 3 ст. 26 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) та постанови КМУ від 11.03.20 р. № 211, яка з 12.03.20 р. ввела карантин на всій території України.

Крім того, строк перебування у відпустці без збереження зарплати на період карантину не входить до загального 15-денного строку, установленого в ч. 1 ст. 26 Закону № 504.

Якщо роботодавець відправляє працівника попри його бажання в таку відпустку, то це є порушенням трудового законодавства.

Водночас слід урахувати й інший момент: відпустка без збереження зарплати надається за домовленістю між працівником і роботодавцем. Тому, якщо роботодавець проти, самовільно піти в таку відпустку працівник не має права.

Винятком є відпустка без збереження зарплати, що надається для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території матері або батьку дитини, бабі, дідові або іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною, або особі, що всиновила або взяла під опіку дитину, одному із прийомних батьків або батьків-вихователів (п. 31 ч. 1 ст. 25 Закону № 504). Така відпустка за бажанням працівника надається обов’язково, і роботодавець не має права йому відмовити.

Зверніть увагу: відпустки без збереження зарплати за п. 31 ч. 1 ст. 25 і ч. 3 ст. 26 Закону №504 надаються незалежно одна від одної.

Чи можна надавати на період карантину відпустку без збереження зарплати частинами?

За загальним правилом, перенесення чи продовження відпустки без збереження зарплати не передбачено (як це передбачено для щорічних та додаткових соціальних відпусток). До того ж, така відпустка надається за календарний рік (а не за відпрацьований), тому перенесення її на наступний рік не допускається.

Чіткої відповіді щодо поділу відпустки без збереження зарплати на частини в законодавстві немає. Нагадаємо: у листі Мінсоцполітики від 03.02.12 р. № 31/13/133-12 стверджується, що законодавством не передбачено поділу на частини відпусток без збереження зарплати. Проте, на думку автора, законодавством не заборонено надавати таку відпустку частинами. Та ще й під час непередбачуваних обставин, що склалися через продовження карантину на різні строки.

Водночас ділити таку відпустку можна за умови, що в результаті за календарний рік загальна кількість наданих днів відпустки не перевищуватиме максимальної тривалості, установленої ст. 25 або 26 Закону № 504.

Крім того, зверніть увагу, що відпустку без збереження зарплати, яка надається на підставі ст. 25 Закону № 504, може бути поділено, якщо її оформлення не прив’язане до конкретної події.

До того ж, працівник може скористатися різними підставами для оформлення такої відпустки. Наприклад, спочатку оформити неоплачувану відпустку за сімейними обставинами, а потім – у зв’язку з карантином.

Чи надається відпустка без збереження зарплати в разі встановлення гнучкого та дистанційного режиму робочого часу?

Так, надається. Насамперед зазначимо, що дистанційний режим та надомна робота – це тотожні поняття, а гнучкий режим робочого часу – це інша форма організації праці.

Із 30.03.20 р. до КЗпП було внесено зміни, і відтоді в ньому з’явилося визначення та умови встановлення цих режимів робочого часу. Так, згідно зі ст. 60 КЗпП застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників. Цією самою нормою передбачено, що виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Оскільки відпустки належать до трудових прав та гарантій працівників, відпустка без збереження зарплати може надаватися без застережень.

Чи донараховувати ЄСВ до мінімального страхового внеску, якщо працівник перебував у відпустці без збереження зарплати?

Це залежить від того, на який строк надавалася така відпустка.

Так, якщо працівник перебував у відпустці (або в декількох відпустках) без збереження заробітку протягом усього місяця і за цей місяць йому не було нараховано виплат зарплатного характеру (зарплати, відпусткових, лікарняних тощо), то немає бази для нарахування ЄСВ. А отже, донараховувати ЄСВ до мінімального страхового внеску не потрібно.

Проте якщо працівник перебував у відпустці без збереження зарплати частину місяця та отримав суму, меншу за мінімальну зарплату (4 723 грн у 2020 році), то ЄСВ потрібно сплатити в сумі не менше мінімального страхового внеску (абзац другий ч. 5 ст. 8 Закону № 504), тобто донарахувати ЄСВ до мінімального розміру 1 039,06 грн (4 723 грн х 22 %).

Не потрібно донараховувати ЄСВ до мінімального страхового внеску працівникам – зовнішнім сумісникам, тим, хто відпрацював на підприємстві неповний робочий місяць, та особам з інвалідністю. Їм ЄСВ нараховують на фактичну зарплату.

Чи треба відображати відпустку без збереження зарплати у Звіті з ЄСВ?

Так, перебування працівника у відпустці без збереження зарплати під час карантину слід відобразити в таблиці 6 Звіту з ЄСВ (додаток 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.15 р. № 435).

Інформацію про кількість днів такої відпустки слід показати у графі 14 таблиці 6 Звіту з ЄСВ у тому самому рядку, де відображено нараховану працівникові зарплату.

Якщо зарплату нараховано в меншому розмірі, ніж мінімальна зарплата, то в таблиці 6 заповнюють два рядки:

• у першому рядку у графах 17–18 зазначають фактично нараховану зарплату, а у графі 21 – суму нарахованого ЄСВ;
• у другому рядку у графі 19 зазначають різницю між мінімальною та фактично нарахованою зарплатою, а у графі 21 – суму ЄСВ, донарахованого до мінімального страхового внеску.

Якщо працівник весь місяць перебував у відпустці без збереження зарплати, то в таблиці 6 зазначають:

• у графі 14 – дні відпустки без збереження зарплати (збігаються з кількістю днів, зазначених у графі 15);
• у графі 15 – дні перебування у трудових відносинах;

У графах 17–21 щодо нарахованого доходу та ЄСВ слід проставити нулі.

Чи враховується період відпустки без збереження зарплати на період карантину під час розрахунку стажу для щорічної відпустки?

Так, враховується. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону № 504 час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата в порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону № 504, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Але з цього правила є виняток: не зараховується час відпустки без збереження зарплати для догляду за дитиною до досягнення нею:

• 6-річного віку;
• 16-річного віку – якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня;
• 18-річного віку – якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги.

Проте зверніть увагу, що для розрахунку відпусткових дні відпустки без збереження зарплати виключаються з розрахункового періоду (п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, лист Мінсоцполітики від 26.11.12 р. № 1203/13 /84-12).

Чи входить відпустка без збереження зарплати до стажу для оплати листка непрацездатності?

Нагадаємо, що страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі, не меншій ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 21 Закону від 23.09.99 р. № 1105 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

Крім того, до страхового стажу зараховуються: період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; період отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності). Ці періоди входять до страхового стажу як періоди, за які сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Тому якщо працівник цілий місяць під час карантину перебував у відпустці без збереження зарплати, за нього не сплачувався ЄСВ, то цей період не буде зараховано до страхового стажу. Але якщо працівник перебував в неоплачуваній відпустці, наприклад, 15 днів, то роботодавець мав здійснити за цей місяць донарахування ЄСВ до мінімального страхового внеску, а отже, цей місяць зарахують до страхового стажу.

Тобто для зарахування місяця до страхового стажу за працівника має бути сплачено ЄСВ у розрахунку на місяць не менше, ніж мінімальний страховий внесок з ЄСВ – 1 039,06 грн (4 723 грн х 22 %) 2020 року.

Директор перебуває у відпустці без збереження зарплати на весь період карантину, але в цей час йому потрібно підписувати документи. Чи можна його відкликати з відпустки?

Ні, не можна. Відкликання допускається за згодою працівника зі щорічної відпустки й лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства та в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 3 ст. 12 Закону №504).

Отже, застосування процедури відкликання можливе лише в разі перебування працівника, зокрема й директора, у щорічній відпустці та лише в перелічених вище випадках. Тому офіційно застосувати процедуру відкликання (шляхом видання відповідного наказу) під час відпустки без збереження зарплати не можна.

Чи можна звільнити працівника за власним бажанням під час відпустки без збереження зарплати?

Так, можна. Процедуру звільнення за власним бажанням передбачено ст. 38 КЗпП. У ній зазначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена поважними причинами, то таке звільнення відбувається у строк, про який просить працівник. Обмежень щодо звільнення працівника за власним бажанням під час перебування у відпустці без збереження зарплати чи у відпустках інших видів у законодавстві немає. Не передбачено такого обмеження і щодо звільнення за ст. 36 КЗпП (сюди, зокрема, належить і звільнення за угодою сторін).

Однак не допускається звільнення під час перебування в будь-яких відпустках (зокрема, і у відпустці без збереження) у разі припинення трудового договору з ініціативи власника, тобто за ст. 40 та 41 КЗпП.

Співатор:

Олена Ткаченко

Гаряча лінія «Антивірус»: як працювати на карантині