Виплата зарплати за рішенням суду

Останніми роками позови працівників до роботодавців щодо виплати заборгованості із заробітної плати є досить частим явищем. Крім того, трудове законодавство надає право працівнику вимагати також і відшкодування завданої цим моральної шкоди. Пропонуємо розглянути, як чинне законодавство регулює питання щодо грошових вимог працівників до роботодавців.

Насамперед зазначимо, що право на своєчасне отримання винагороди за працю (заробітної плати) захищено Конституцією України та чинним законодавством. Так, згідно зі ст. 21 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору, яка не може бути нижчою за встановлений законом мінімальний розмір. Оплата праці працівників має здійснюватися першочергово, а своєчасність та обсяги виплати заробітної плати не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів підприємства, установи, організації (далі – установа) та їх черговості.

Відповідно до ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, визначені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Попри це, на сьогодні все ще існують численні факти несвоєчасної виплати зарплати, розрахунку у разі звільнення, оплати за вимушений прогул тощо. Такі дії роботодавців є нічим іншим, як грубим порушенням конституційних та трудових прав громадян України, то ж за їх захистом вони нерідко звертаються до суду.

Як правило, у позові про стягнення заборгованості із заробітної плати працівник просить стягнути з роботодавця суму заборгованості, що утворилася за певний період. Крім того, у такому позові працівник, згідно зі ст. 237¹ КЗпП, може вимагати й відшкодування моральної шкоди.

Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 238 КЗпП під час розгляду трудових спорів із питань про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст. 235 КЗпП), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.