Отримайте доступ до готових рішень, публікацій та оглядів
Підписатися

У працівника коронавірус: що робити роботодавцеві

Карантин

30.07.2020 15545 0 4


Із цієї статті ви дізнаєтеся:

  • як повинен діяти роботодавець, у якого співробітник захворів на коронавірус;
  • чи потрібно усувати від роботи співробітників, які контактували із хворим;
  • чи зобов'язаний роботодавець організувати тестування співробітників, які контактували із хворим;
  • чи повинен роботодавець розслідувати випадок захворювання на коронавірус як нещасний випадок на виробництві (профзахворювання).

У період дії карантину більшість підприємств працюють, це не заборонено законом. А значить, велика вірогідність того, що під час виконання своїх посадових обов'язків працівник може підхопити вірус COVІD-19. Чи треба такому разі запроваджувати якісь обмеження для інших працівників підприємства, що потрібно зробити керівникові? Ці та ще багато інших запитань виникають у всіх роботодавців. У консультації ми відповімо на запитання роботодавців, пов'язані з COVІD-19, спираючись на норми чинного законодавства.

Що передбачено законодавством

Відразу скажемо, що наразі немає окремого нормативного документа, який чітко регламентував би дії роботодавця за ситуації, коли в нього на підприємстві є підтверджений випадок захворювання на коронавірус.

Безумовно, згідно із законом роботодавець зобов'язаний оплатити поданий працівником листок непрацездатності, і лікарняний із діагнозом COVІD-19 – не виняток. А чого ще вимагає закон від роботодавця в такій ситуації? Ніде про це прямо не сказано. Але є ряд документів, вимоги яких побічно можуть стосуватися і нашого випадку. Відповідаючи на запитання роботодавців, ми посилатимемося на ці документи.

Нагадуємо! Постановою КМУ від 20.05.20 р. № 392 (далі – Постанова № 392) дія карантину на території України була продовжена до 31.07.20 р., а 22.07.20 р. уряд ухвалив рішення продовжити адаптивний карантин до 31.08.20 р. (постанова КМУ від 22.07.20 р. № 641).

У п. 6 Постанови № 392 зазначено, що обов'язковій самоізоляції підлягають, зокрема:

  • особи, які мали контакт із пацієнтом із підтвердженим випадком COVІD-19 (крім осіб, які при виконанні службових обов'язків використовували засоби індивідуального захисту згідно з рекомендаціями щодо їх застосування);
  • особи з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом COVІD-19 у легкій формі, якщо вони не потребують госпіталізації.

Порядок провадження протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затверджений цією ж Постановою № 392. Але стосуються ці заходи не роботодавців, а осіб, які підлягають самоізоляції, а також лікуючих лікарів державних установ МОЗ епідеміологічного профілю і держорганів, що здійснюють контроль за перебуванням осіб на самоізоляції.

Відповідаємо на запитання роботодавців

Припустимо, працівник підприємства захворів на коронавірус, діагноз підтверджено. Якщо він працював не дистанційно, то цілком очевидно, що він контактував з іншими співробітниками. Виникає резонне запитання:

Чи підлягають самоізоляції працівники, які контактували із хворим співробітником? Чи повинен роботодавець усунути їх від роботи?

Відповідь залежить від факту використання такими працівниками засобів індивідуального захисту (далі – ЗІЗ) згідно з рекомендаціями (п. 6 Постанови № 392).

Що це за рекомендації?

Є ряд постанов Головного державного санітарного лікаря України, якими затверджено Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідеміологічних заходів на період карантину за галузевим принципом. Наприклад:

Тощо...

На замітку! Тексти всіх затверджених Тимчасових рекомендацій можна знайти на офіційному сайті МОЗ, у розділі «Головний державний санітарний лікар України».

Якщо працівники підприємства, які контактували із хворим співробітником, дотримувалися цих рекомендацій (зокрема, перебували в масці або респіраторі), тоді роботодавцеві не потрібно усувати їх від роботи і примушувати до самоізоляції.

Проте ви маєте розуміти, що останнє слово в цьому питанні належить не роботодавцеві, а медикам. Якщо медична установа вирішить, що той або інший співробітник підприємства потребує самоізоляції, йому видадуть на період самоізоляції листок непрацездатності, як це передбачено п. 51 ч. 1 ст. 22 Закону від 23.09.99 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105). Такий лікарняний оплачується так само, як і інші лікарняні: перші 5 днів – за рахунок роботодавця. Докладніше про оплату таких лікарняних листків можна прочитати в «Оплата лікарняного листка у період карантину».

Чи може роботодавець самостійно не допустити до роботи співробітника, уважаючи, що він може бути носієм вірусу, оскільки контактував із хворим?

Ні, вчинити так за своєю ініціативою роботодавець не має права. Законодавство не надає роботодавцеві такого права.

Хоча на практиці якихось захисних заходів роботодавець (за наявності бажання і можливості) може вжити. Наприклад, перевести співробітників, які контактували із хворим, тимчасово (поки триватиме інкубаційний період, тобто на період до 14 календарних днів) на дистанційну роботу (відповідно до правил, установлених ст. 60 КЗпП). Або ж, якщо співробітник побажає, – надати йому щорічну відпустку або відпустку без збереження зарплати.

Нагадуємо! Відпустка за свій рахунок у зв’язку з карантином може бути надана на весь період дії карантину згідно із ч. 3 ст. 26 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки». І ці дні не входять до кількості днів традиційної відпустки без збереження зарплати (15 календарних днів на рік), яка передбачена цією ж статтею закону.

Що стосується відсторонення від роботи співробітника, який контактував із хворим, то тут слід орієнтуватися на вимоги Інструкції, затвердженої наказом МОЗ від 14.04.95 р. № 66 (далі – Інструкція № 66). Пунктом 1.2 цієї Інструкції передбачено, що усуненню від роботи підлягають особи, які були у контакті із хворими на інфекційні захворювання, небезпечними для оточення. При цьому вважається, що особи були у контакті з такими хворими, якщо вони перебували в діючому епідеміологічному осередку і за висновком лікаря-епідеміолога імовірно заразилися.

У такому разі усунення від роботи проводиться на підставі подання про усунення від роботи санітарно-епідеміологічної служби, направленого роботодавцеві у вигляді письмового документа (п. 2.3 Інструкції № 66).

Ось такий документ роботодавець зобов'язаний виконувати. На його підставі роботодавець видає наказ про усунення співробітника від роботи.

А коли можна допустити такого співробітника до роботи?

Орган, що направив роботодавцеві подання про усунення від роботи співробітника, пришле роботодавцеві і документ, на підставі якого цього співробітника можна буде допустити до роботи (це рішення, складене за формою, наведеною в додатку 3 до Інструкції № 66).

Чи зобов'язаний роботодавець за своєю ініціативою організувати тестування на COVID-19 усіх співробітників, які контактували із хворим?

Ні, не зобов'язаний. Необхідність пройти таке тестування визначає установа охорони здоров'я.

Випадки, коли тестування на COVID-19 проводиться в обов'язковому порядку, названо в ст. 351 Закону від 06.04.2000 р. № 1645-III «Про захист населення від інфекційних захворювань». Тестування обов'язкове тільки для осіб, які:

  • звертаються за меддопомогою з ознаками коронавірусної хвороби (COVІD-19);
  • мали встановлений контакт з особою, хворою на коронавірусну хворобу (COVІD-19).

Виходить, що коли роботодавцем буде встановлений факт контакту хворого з іншими співробітниками, то цих співробітників треба направити на обов'язкове тестування?

У статті 351 вищеназваного закону нічого не сказано про обов'язки роботодавця із цього приводу. Звідси висновок: роботодавець може бути зацікавлений у тому, щоб відправити всіх «контактерів» на тестування. Але він не зобов'язаний цього робити. І оплачувати чи ні таке тестування – роботодавець теж вирішує на свій розсуд.

Якщо працівник підприємства захворів на коронавірус, виконуючи свої посадові обов'язки (наприклад, обслуговуючи відвідувачів, клієнтів), чи потрібно розслідувати цей факт як нещасний випадок на виробництві? І якщо так, то які дії зобов'язаний вчинити роботодавець?

Однозначно відповісти на це запитання складно. Пояснимо чому.

Розслідування нещасних випадків на виробництві та профзахворювань проводиться відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.04.19 р. № 337 (далі – Порядок № 337). Згідно з визначенням, наведеним у п. 3 Порядку № 337, гостре професійне захворювання – це захворювання, що виникло після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу на працівника шкідливих чинників фізичного, біологічного і хімічного характеру, яке, зокрема, могло призвести до смерті працівника (це інфекційні, паразитарні, алергічні захворювання).

Коронавірусна хвороба COVІD-19 належить до інфекційних захворювань. Одноразовим впливом шкідливого чинника можна вважати контакт із хворим співробітником або клієнтом підприємства. Проте встановити достовірно, що працівник захворів саме через контакт із хворим на інфекційне захворювання (коронавірус) на роботі – достатньо складно, зважаючи на інкубаційний період захворювання. Більш-менш достовірно встановити цей факт можна тільки для працівників медичних установ. Для всіх інших цей факт не може бути достовірним на 100 %. Адже працівник міг заразитися в громадському транспорті, удома тощо.

Але припустимо, що факт інфікування працівника саме під час виконання ним посадових обов'язків – установлено. Тоді розслідування цього випадку проводиться згідно з вимогами ст. 22 Закону від 14.10.92 р. № 2694-XII «Про охорону праці» і ст. 36 Закону № 1105 відповідно до Порядку № 337.

Підставою для такого розслідування може бути, наприклад, повідомлення про те, що працівник звернувся за наданням медичної допомоги. Таке повідомлення надсилає роботодавцеві установа охорони здоров'я – за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку № 337 (п. 6 Порядку № 337).

У цьому випадку на підприємстві наказом керівника створюється комісія з розслідування гострого професійного захворювання (п. 12, 13 Порядку № 337).

Розслідування проводиться протягом 5 робочих днів із моменту створення комісії (п. 30 Порядку № 337). Під час роботи комісія повинна буде виконати ряд дій, передбачених п. 33 Порядку № 337. За результатами роботи комісії складається акт за формою Н-1 (додаток 11 до Порядку № 337), а також картка обліку професійного захворювання за формою П-5 (додаток 22 до Порядку № 337). Акт форми Н-1 передається на затвердження керівникові підприємства.

Після завершення розслідування роботодавець протягом 3 робочих днів зобов'язаний відправити матеріали організаціям, переліченим у п. 47 Порядку № 337, зокрема – територіальному органу Держпраці та органу ФСС за місцем реєстрації роботодавця.

Роз'яснення із цього питання також можна знайти на сайті управління Держпраці в Кіровоградській області https://velykoseverynivska-silrada.gov.ua/upravlinnya-derzhpratsi-u-kirovogradskij-oblasti-informuye.

Висновки

  1. Головний обов'язок роботодавця, у разі коли на його підприємстві захворів на коронавірус співробітник, – провести виплати за лікарняним листком, який подасть хворий співробітник.
  2. Права самостійно усувати від роботи співробітників, які контактували із хворим, у роботодавця немає. Це можна зробити тільки за рішенням відповідної медичної установи.
  3. Розслідувати факт захворювання на коронавірус як профзахворювання роботодавець повинен тільки в тому випадку, якщо буде достовірно встановлено, що зараження COVІD-19 сталося на роботі.

Коментарі до матеріалу