Кошти під звіт: правильно використовуємо та оподатковуємо

26.07.2018 795 0 1

Акценти статті:

оформлення службових відряджень;
видача авансу;
звітування про використання коштів та документальне підтвердження витратної частини відрядження.

Службове відрядження – це поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (держслужбовця – за розпорядженням керівника держслужби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства) (п. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59, далі – Інструкція № 59).

Працівником є фізична особа, яка виконує трудову функцію згідно з укладеним із роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (пп. 14.1.195 Податкового кодексу, далі – ПК). При цьому працівник має право укласти трудовий договір з одним або одночасно з кількома роботодавцями, якщо інше не передбачено законодавством, колдоговором або угодою сторін. Тобто, крім основної роботи, він може працювати за сумісництвом.

Питання щодо умов праці за сумісництвом працівників держпідприємств регулюються постановою КМУ від 03.04.93 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (далі – Постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.93 р. № 43.

Згідно з п. 1 Постанови № 245 робітники, спеціалісти і службовці держпідприємств мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім основної, іншу роботу за трудовим договором на тому самому чи іншому підприємстві або у вільний від основної роботи час.