Карантин як форс-мажор: наслідки для чинних договорів
Запровадження карантинних заходів унеможливило виконання більшістю суб’єктів господарювання їхніх зобов’язань за чинними договорами. Щоб полегшити наслідки такого невиконання, зокрема передбачену цивільним законодавством та договорами відповідальність, законодавець включив карантин до переліку обставин непереборної сили (форс-мажору). Що це означає і як будуть урегульовані у зв’язку з цим питання порушення договірних зобов’язань?
Важливе значення забутого розділу
Відповідно до Закону від 17.03.20 р. № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі – Закон № 530) карантин, запроваджений постановою КМУ від 11.03.20 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі – Постанова № 211), віднесено до форс-мажорних обставин.
Перш ніж розглядати, які наслідки це за собою потягне для суб’єктів договірних відносин усіх форм власності, коротко нагадаємо основні положення стосовно самого форс-мажору, або, як його ще визначає українське законодавство, «обставин непереборної сили». Слід зазначити, що типові форми більшості видів господарських договорів містять відповідний розділ, в якому йдеться саме про настання таких обставин.
Однак форс-мажорні обставини трапляються не так уже й часто, тому на практиці на цей розділ сторони договору, як правило, звертають мало уваги. Утім, ситуація, що склалася в Україні та світі у зв’язку з пандемією COVID-19, поставила під загрозу зриву взяті раніше зобов’язання за договорами, а тому змушує поставитися до розділу про форс-мажор більш уважно.
Нагадаємо, що ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу (далі – ГК) передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Звільнення від відповідальності особи, яка порушила зобов’язання, також передбачено ст. 617 Цивільного кодексу (далі – ЦК), зокрема якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Перелік форс-мажорних обставин доповнено
Перелік обставин непереборної сили (форс-мажору) наведено у ч. 2. ст. 141 Закону від 02.12.97 р. № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні». Законом № 530 унесено зміни до зазначеного переліку, зокрема після слів «введення комендантської години» доповнено словами «карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України». Тобто на державному рівні визначено, що запровадження карантину є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами). Це дозволяє суб’єктам господарювання посилатися як на форс-мажорні обставини на карантин – обмежувальний захід, який запроваджено через загрозу епідемії коронавірусної інфекції в Україні та унеможливив виконання (у відповідних сферах) зобов’язань перед контрагентами.
Слід зазначити, що в будь-якому разі не вважатимуться форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили): фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недотримання/порушення своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
Також не визнаватиметься форс-мажором припинення діяльності установи чи підприємства у зв’язку з відмовою працівників виходити на роботу в умовах карантину, у разі відсутності на це відповідного розпорядження на рівні держави, яке зобов’язує підприємство припинити діяльність, зокрема, через масові звільнення.
|
Звертаємо увагу, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено невихід на роботу у зв’язку із запровадженням карантину без оформлення відпустки, лікарняного, отримання згоди керівництва працювати за дистанційним графіком без шкоди для роботи тощо. |
Нагадаємо також, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини Торгово-промислова палата України (далі – ТПП) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати протягом семи днів із дня звернення суб’єкта господарської діяльності.
Потрібен сертифікат ТПП
Унесення карантину до переліку форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) звільняє суб’єкта господарювання лише від відповідальності за неналежне виконання зобов’язання, а не від самого зобов’язання. Тобто, якщо установа, підприємство не працюють через карантин, застосування форс-мажору звільнить їх від відповідальності за прострочення сплати, наприклад, орендної плати (неустойка, штраф, пеня), а не від самої орендної плати за цей період.
Водночас це не відбувається автоматично – потрібно довести, що є прямий зв’язок між цими обставинами і неможливістю сплатити орендну плату. Тобто треба підтвердити неможливість користування приміщеннями у зв’язку з установленими на рівні органів державної влади обмеженнями або забороною для суб’єктів господарювання у відповідних сферах тощо.
За роз’ясненнями ТПП, визнання карантину обставинами непереборної сили не скасовує необхідності отримання сертифіката, а лише певною мірою полегшує це. Сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) – це документ установленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Видається ТПП або її регіональними ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та Регламентом ТПП. Тому сторона, для якої виникли ці обставини, зобов’язана в будь-якій формі повідомити про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) іншу сторону договору.
Виходячи з цього, ТПП рекомендує суб’єктам господарювання, які не можуть виконувати свої зобов’язання через форс-мажорні обставини, зокрема карантин, до моменту звернення до ТПП або регіональної ТПП насамперед оформлювати документальне призупинення своєї діяльності у відповідній сфері (наказ, розпорядження тощо) та письмово повідомляти (сповіщати) іншу сторону, перед якою не виконується зобов’язання.
Крім того, рекомендується застосування процедури урегулювання відносин сторін за договорами шляхом укладання відповідних доповнень до договору щодо перенесення строків зобов’язань. Це також автоматично усуне порушення строків виконання договірних зобов’язань та не потребуватиме засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) або уповноваженою нею регіональною ТПП та отримання відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань на території України.
Однак якщо суб’єктові господарювання потрібен відповідний сертифікат у зв’язку із запровадженням карантину, ТПП України та регіональні ТПП продовжують розгляд відповідних заяв за стандартною процедурою засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), установленою Регламентом ТПП.
Звертаємо увагу, що за рішенням керівних органів ТПП, ураховуючи складну ситуацію, в якій опинилися більшість суб’єктів господарювання на території України у зв’язку з карантином, було дещо спрощено процедуру подання документів для отримання сертифіката. Зокрема, до заяви встановленого зразка тепер можна додавати мінімальний пакет документів: копію договору, копію наказу (розпорядження) про призупинення діяльності та повідомлення (сповіщення іншої сторони). Відправити ці документи можна в електронному вигляді на офіційні електронні адреси відповідних ТПП.
Посилатися на закон
Якщо з якихось причин у господарському договорі немає розділу про форс-мажор, його сторони також можуть скористатися зазначеними нововведеннями, пов’язаними з карантином. У такому разі суб’єктам господарювання, у яких дійсно виникає загроза зриву виконання договірних зобов’язань через карантин, рекомендується звертатися до своїх контрагентів із листами, посилаючись в них на ст. 617 ЦК. Як уже зазначалося, згідно з цією статтею особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Отже, якщо договір не містить розділу про форс-мажор, для доведення існування обставин непереборної сили сторони можуть прямо посилатися на ГК, ЦК та відповідні акти органів державної влади та місцевого самоврядування. Зокрема, це Постанова № 211, а для Києва – додатково ще Протокол Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Київської міської державної адміністрації від 11.03.20 р. № 9 «Про додаткові заходи запобігання поширенню нової коронавірусної інфекції (COVID 19)».
Також у листах до контрагентів слід посилатися на наявність причинно-наслідкового зв’язку між карантином та складнощами, що виникають під час виконання зобов’язань. У разі спірної ситуації в майбутньому такий підхід та правильно оформлений лист-звернення може забезпечити законне звільнення від відповідальності за затримку чи зрив виконання контракту, наприклад під час розглядання справи в господарському суді.
Висновки
Форс-мажорні обставини, викликані карантином, можуть бути підставою для звільнення сторін договору від відповідальності за невиконання зобов’язань, однак це не відбуватиметься автоматично. Тому слід максимально уважно підготувати необхідні документи, які підтверджуватимуть причинно-наслідковий зв’язок між карантином та неможливістю виконувати зобов’язання за договором, та отримати підтвердження (сертифікат) від ТПП.
Коментарі до матеріалу