Чи надають соціальні відпустки працівникам ФОПів та сумісникам

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом. Воно визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи на іншому підприємстві, в установі, організації.

МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 27.08.2021 р. № 4712-06/42842-07

Міністерство економіки України розглянуло звернення […] щодо надання соціальних відпусток і в межах компетенції повідомляє.

До питання 1

Частиною першою статті 19 Закону України від 15.11.96 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) та частиною першою статті 1821 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) встановлено, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП).

Законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що інший з них не скористався правом на зазначену соціальну відпустку. Тому, на нашу думку, роботодавцю може бути надано будь-який документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків дітей не надавалася ця відпустка.

Рішення про надання зазначеної соціальної відпустки приймається керівником з урахуванням наданих документів.

До питання 2

Закон № 504, серед іншого, визначає умови, тривалість і порядок надання відпусток працівникам, зокрема, для виховання дітей.

Частиною сьомою статті 20 Закону № 504 встановлено, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону № 504, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 Закону № 504.

При цьому перенесення або продовження відпустки з такої підстави, як знаходження у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, статтею 11 Закону № 504 не передбачене.

Стосовно надання додаткової соціальної відпустки матері/батьку у період її/його перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зазначаємо, що законодавством про працю не передбачено надання двох соціальних відпусток, що надаються для виховання дітей, одночасно та за той самий період.

Роз’яснення щодо підтвердження того, що інший з батьків не скористався правом на додаткову соціальну відпустку, надано у відповіді до питання 1.

До питання 3

Відповідно до частини другої статті 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма Закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи на іншому підприємстві, в установі, організації.

Згідно з частиною третьою статті 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Також повідомляємо, що статтею 2 Закону № 504 визначено право на відпустки громадян України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

З огляду на викладене, працівники, які працюють у фізичної особи – підприємця, а також які уклали трудові договори на роботу за сумісництвом, перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, фізичною особою і тому мають право на відпустки.

До питання 4

Згідно зі статтею 191 Закону № 504 одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини певним категоріям працівників.

З огляду на викладене, на нашу думку, у випадку, якщо дитина народилася до 09.05.2021, але на дату набрання Законом № 1401 чинності не пройшло трьох місяців з дня народження дитини, працівник, визначений статтею 191 Закону № 504, має право на одноразову оплачувану відпустку при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів).

Порядок надання відпустки при народженні дитини встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку надання відпустки при народженні дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 693, відпустка надається одноразово тривалістю, що визначається працівником у письмовій заяві про її надання (але не більш як 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів), не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня народження дитини. Ця відпустка повинна бути використана працівником не пізніше 104-го дня з дня народження дитини.

Тобто за заявою працівника така відпустка надається у термін, про який він просить, але в межах тримісячного строку. Водночас, якщо відпустку було надано в останні дні цього строку, вона надається тривалістю, зазначеною у заяві, проте термін її закінчення не може перевищити 104 дні з дня народження дитини.

Виходячи зі змісту статті 191 Закону № 504, початок обчислення тримісячного строку слід здійснювати з дня народження дитини.

Однак при цьому слід мати на увазі, що згідно з частиною третьою статті 115 КЗпП та частиною першою статті 21 Закону № 504 заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Таким чином, заява про надання відпустки при народженні дитини має бути надана роботодавцю з урахуванням того, що роботодавець повинен вчасно виконати норми статті 115 КЗпП та статті 21 Закону № 504.

Стосовно надання відпустки при народженні дитини під час перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину повідомляємо наступне. Оскільки законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток одночасно, для того, щоб скористатись правом на відпустку, передбачену статтею 191 Закону № 504, працівник має перервати відпустку без збереження заробітної плати. Припинення відпустки відбувається шляхом видання роботодавцем наказу (розпорядження) про припинення відповідної відпустки на підставі заяви працівника.

Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.

Заступник Міністра економіки України
Світлана ГЛУЩЕНКО