Відсутність у заяві працівника про звільнення конкретної дати звільнення

    Непоодинокі випадки, коли працівники, подаючи заяву на звільнення, не вказують конкретну дату звільнення. Розглянемо такі випадки залежно від підстави звільнення – за згодою сторін та за власним бажанням. Працівник не вказав дату звільнення у заяві про звільнення за згодою сторін. З цього приводу Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду висловив позицію, згідно з якою розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КзпП України (за згодою сторін), суди повинні з'ясувати:

• чи справді існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою;
• було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видання наказу про звільнення;
• чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін про припинення договору за згодою сторін;
• чи була згода власника чи уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору. Аналогічна правова позиція була висловлена ​​Верховним Судом за ухвалами від 04 листопада 2019 року у справі № 761/19141/16-ц (провадження № 61-26651св18), від 23 грудня 2019 року у справі № 233/1563/18 ), від 24 березня 2020 року у справі № 553/629/18 (провадження № 61-48739св18).

У цьому випадку у заяві про звільнення мають бути зазначені прохання звільнити працівника за згодою сторін та дату звільнення. Таким чином, відсутність у заяві про звільнення конкретної дати звільнення свідчить про відсутність волевиявлення працівника на припинення трудового договору за взаємною згодою сторін. Працівник не вказав дату звільнення у заяві про звільнення за власним бажанням.

За загальним правилом працівник може перервати дію трудового договору з власної ініціативи з обов'язковим попередженням роботодавця протягом двох тижнів (ст. 38 КзпП). Відсутність дати звільнення, як і дати його написання, не робить заяви недійсною (ухвала ВС від 16.08.2018 у справі № 554/6423/17). Таким чином, відлік двотижневого терміну, для того щоб визначити дату звільнення, проводять з дня, наступного за днем ​​фактичного попередження роботодавця про звільнення за власним бажанням. При цьому Верховний Суд зазначив, що звільнення працівника за його заявою про звільнення за власним бажанням без погодження дати звільнення до закінчення двотижневого строку порушення прав працівника. Тому такі дії є підставою для відновлення на роботі працівника та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Таким чином, подання працівником заяви про звільнення за власним бажанням без зазначення конкретної дати звільнення не є підставою для розірвання з ним трудового договору до закінчення строку, визначеного у статті 38 КЗпП України.

http://protedu.org