Про законодавче регулювання роботи в нічний час у період дії воєнного стану

Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Гарантії в оплаті праці  за роботу у нічний час визначені ст. 108 КЗпП, відповідно до якої, робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота. (частина 1 статті 8 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (далі Закон №2136).

На період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. (стаття 11 Закону №2136)

Окремо звертаємо увагу, що робочий час працівника повинен бути визначений таким чином, щоб дотримувалась нормальна тривалість робочого часу з урахуванням вимог ст. ст. 50, 51, 61 КЗпП.

Особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку під час дії воєнного стану встановлені статтею 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX.

Нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).
(Частина перша статті 6 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022)

Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.
(Частина друга статті 6 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022)

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.
(Частина третя статті 6 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022)

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої – п’ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України “Про відпустки”.
(Частина шоста статті 6 в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022)

У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу відповідно до частин першої та другої цієї статті понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.
(Статтю 6 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 2352-IX від 01.07.2022)

Норми частин першої, другої та п’ятої статті 6 Закону № 2136 не застосовуються до праці неповнолітніх.
(Статтю 6 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 2352-IX від 01.07.2022)
Таким чином для працівників, якщо вони не зайняті на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо) нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не повинна перевищувати 40 годин на тиждень.

Якщо за умовами виробництва (роботи), що  зокрема стосується роботи сторожів (охоронців), не може бути додержана щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51 КЗпП).

https://smu.dsp.gov.ua