Щодо дій роботодавця у разі одностороннього звільнення працівника шляхом подання заяви до центру зайнятості

У цій публікації ми розглянемо три основні аспекти, що стосуються обов’язків роботодавця у разі одностороннього припинення трудового договору працівником шляхом подання ним заяви до центру зайнятості про звільнення , а саме:

• Що означає «звільнені через центр зайнятості»;
• Як роботодавцю правильно оформити звільнення працівника, який скористався правом одностороннього припинення  трудового договору шляхом подання зави про звільнення до центру зайнятості.

Вимоги законодавства щодо здійснення комунікації сторонами трудового договору під час воєнного стану. Дії роботодавця у разі втрати зв’язку з працівником, що підлягає звільненню.

Звільнення шляхом подання заяви про звільнення через службу зайнятості. Звільнення дистанційно шляхом подання заяви до центру зайнятості передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» 21 квітня 2022 року № 2220-IX (далі Закон № 2220). Так з урахуванням внесених змін (розділ XI “Прикінцеві та перехідні положення” , пункт 5-2) для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають особисто під час безпосереднього відвідування або в електронній формі за допомогою засобів Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, веб-порталу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції або за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 або статей 38, 39 Кодексу законів про працю України за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про що повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України. Положення цього абзацу пункту 5-2 не поширюються на припинення трудових договорів із керівниками підприємств, установ, організацій всіх форм власності, а також особами, які обіймають виборні посади. У разі якщо у таких осіб не припинені трудові договори з роботодавцем, який перебуває на непідконтрольній території або щодо якого відсутня інформація про місце перебування, заява зберігається у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на підконтрольній території до моменту деокупації (розблокування) відповідних територій, після чого протягом 7 календарних днів повідомляється роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними).

Отже у разі відсутності можливості звільнитися шляхом подачі заяви про звільнення роботодавцю у зв’язку з обставинами, пов’язаними з війною, особа, у випадках передбачених законодавством, має законне право скористалася спрощеним порядком припинення трудового договору з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП або статей 38, 39 КЗпП, подавши заяву встановленої форми до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості, про що повідомляється роботодавець.

Як роботодавцю правильно оформити звільнення, після отримання інформації про звільнення  працівника від служби зайнятості Законом України № 2220, а також іншими нормами законодавства не встановлено додаткових вимог до роботодавця щодо порядку звільнення працівника у разі, якщо останній скористався правом звільнення шляхом подання зави про звільнення до служби зайнятості. Тому роботодавець має забезпечити виконання  вимог встановлених Кодексом законів про працю.

Роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116 КЗпП) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

З метою приведення у відповідність кадрового обліку та забезпечення  дотримання трудових прав працівника роботодавець має оформити звільнення та провести розрахунок з працівником у відповідності до вимог законодавства. Можливий наступний алгоритм дій:

Уточнення дати та підстави звільнення.

Датою припинення трудового договору є день, що настає за днем подання заяви про звільнення до центру зайнятості.

Згідно вимог законодавства після подання заяви центр зайнятості:

• Повідомляє колишнього роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними);
• Інформує територіальні органи Пенсійного фонду та Державної податкової служби.

Це відбувається у день припинення трудового договору.

Якщо роботодавець не отримав необхідну інформацію від центра зайнятості про дату і підстави звільнення він має право звернутися до центру зайнятості із запитом про надання додаткових даних про дату і підстави звільнення.

Внесення запис до трудової книжки працівника, якщо трудова книжка зберігається у роботодавця. 

Проведення нарахування належних працівникові сум заробітної плати на дату звільнення. 

Повідомлення працівника у погоджений сторонами трудового договору будь-який доступний спосіб з використанням засобів електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником, про:

• видачу наказу про звільнення;
• направлення йому копії наказу (розпорядження) про звільнення;
• нараховані йому суми при звільненні;
• можливість отримання трудової книжки (у разі якщо така зберігається у роботодавця), або за якою адресою звернутися у разі, коли працівник бажає, щоб запис про звільнення був внесений до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Після отримання зворотньої інформації  від працівника та отримання необхідних даних узгодженим з працівником способом провести виплати належних йому сум заробітної плати при звільненні, надіслати копію наказу про звільнення, інформацію про нараховані виплачені суми заробітної плати, за письмовою згодою надіслана поштою оформлену трудову книжку, що зберігається у роботодавця.

Вимоги законодавства щодо здійснення комунікації сторонами трудового договору під час воєнного стану. Дії роботодавця у разі втрати зв’язку з працівником, що підлягає звільненню.

Згідно п. 3 статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (далі Закон №2136) кожна із сторін трудового договору зобов’язана постійно (у тому числі під час призупинення дії трудового договору) забезпечувати можливість комунікації з нею та невідкладно (у строк не більше 10 календарних днів) інформувати іншу сторону трудового договору про зміну своїх контактних даних, зокрема адреси місцезнаходження (місця проживання), адреси електронної пошти (за наявності), номерів телефону тощо. Виконання цього обов’язку забезпечується:

• роботодавцем – шляхом внесення відповідних змін до відомостей про нього, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань;
• роботодавцем – фізичною особою, яка не є підприємцем, – шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження (місця проживання), адресу електронної пошти та/або за номером телефону працівника;
• працівником – шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження роботодавця або адресу електронної пошти роботодавця, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. У разі відсутності у працівника можливості надіслати інформацію засобами поштового зв’язку та/або технічними засобами електронних комунікацій роботодавець може бути повідомлений з використанням засобів телефонного зв’язку шляхом надсилання текстового повідомлення на офіційний номер телефону роботодавця.

У разі якщо одна із сторін трудового договору не виконує вимогу, передбачену частиною третьою цієї статті, здійснення іншою стороною трудового договору комунікації за останніми відомими їй адресою місцезнаходження (місця проживання), адресою електронної пошти або номером телефону вважається належним виконанням такою стороною вимоги щодо повідомлення іншої сторони трудового договору.

У разі відсутності поштового зв’язку та/або технічних засобів електронних комунікацій за останніми відомими контактними даними визначена законодавством вимога щодо повідомлення такої сторони про виникнення та/або припинення трудових прав та обов’язків та/або про припинення/розірвання трудового договору не застосовується”. (пункт 4 Закону №\2136).

З огляду на вимоги статті 7 Закону №2136 роботодавцю слід перевірити чи була направлена працівнику інформація про зміни  засобів комунікації в період дії трудового договору, якщо такі були, чи надходила інформація від працівника  про зміну контактних даних. Інформувати працівника за останніми відомими адресою місцезнаходження (місця проживання), адресою електронної пошти або номером телефону про оформлення наказу про звільнення з додаванням копії наказу, про нараховані суми заробітної плати на дату звільнення, оформлення трудової книжки ( якщо трудова книжка зберігалася у роботодавця)  та можливість її отримання.

Якщо зв’язок з працівником втрачений і відсутня можливість проведення розрахунку з працівником, нарахована працівнику сума заробітної плати депонується, а роботодавець веде облік депонованих сум заробітної плати з метою її виплати. коли з’явиться можливість, не отримана працівником трудова книжка (дублікат), зберігається протягом двох років окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку незатребувана трудова книжка (дублікат) зберігається в архіві підприємства протягом 50 років. (п. 6.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників ).

Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці