Проведення конкурсів на посади керівників закладів загальної середньої освіти – це прозорість та відкритість громади

Цього року в керівників багатьох закладів загальної середньої освіти закінчується строк дії трудового договору. Це пов’язано з тим, що шість років тому, 18.03.2020 року набрав чинності Закон України “Про повну загальну середню освіту”. Вказаний Закон поклав обов’язок на засновників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважених ними органів до 1 липня 2020 року припинити безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори строком на шість років (з керівниками, які отримують пенсію за віком, – на один рік) без проведення конкурсу. Тож у частини керівників закладів загальної середньої освіти цьогоріч закінчується контракт.

І хоча під час дії воєнного стану засновники отримали право самостійно обирати, проводити конкурс на посаду керівника закладу освіти, чи ні відповідно до статті 10 Закону  України “Про правовий режим воєнного стану”, водночас законодавство не забороняє проводити такі конкурси.  

Закликаю засновників проводити  конкурси на посади керівників закладів освіти там, де дозволяє безпекова ситуація. Це матиме позитивний вплив на розвиток закладу освіти та сферу освіти  і свідчить про прозорість та відкритість громади. Відсутність конкурсів – це кулуарні призначення. 

Конкурсна процедура – необхідна умова публічного відбору. Це процедура, у якій рішення ухвалюється не одноосібно, а колективно. Це знижує корупційні ризики та дозволяє оцінити професійні й лідерські якості, управлінські навички кандидатів, а ще – порівняти їх бачення подальшого розвитку закладу. Вже сама презентація кандидатами бачення розвитку закладу мотивує всіх зацікавлених поглянути на заклад освіти у фокусі перспективи – яким заклад освіти буде завтра. Це про рух в ногу з часом, про інновації, нові підходи або ж поглиблення певних напрямів роботи. Обрання кандидата з конкретним баченням покладає на нього певну відповідальність за те, щоб втілити заплановане. 

Відсутність конкурсів не дозволяє здійснювати належний громадський контроль за призначенням. Натомість конкурсна процедура завдяки участі, зокрема представників засновника, представників органів самоврядування тощо сприяє співвідповідальності за прийняте рішення, робить директора більш підзвітним перед громадою, а учасників освітнього процесу більш налаштованими на партнерство.

Ми аналізували практики громад щодо проведення конкурсів на посади керівників закладів загальної середньої освіти у 2023 та 2024 році: https://bit.ly/4oAIeBN. 

Як приклад, місто Чернігів, яке часто піддається обстрілам, проводило конкурси у 2023, 2024, 2025 році, натомість м. Київ такі конкурси не проводить з початку повномасштабного вторгнення.   

Наразі, як свідчать дані інтерактивного Дашборду освітніх індикаторів, середній вік керівників шкіл у 2025/2026 навчальному році – 52,6 р., наймолодшому керівнику 33 роки, а найстаршому – 76. Серед керівників шкіл 74,2% жінок.

Зауважу, що середній вік керівника закладу загальної середньої освіти доволі високий. Водночас, як бачимо, наймолодшому керівнику – 33 роки. Відновлення конкурсів заохотило б молодих педагогів спробувати свої сили, а також відкрило б шлях для кар’єрного зростання молоді. В умовах, коли у більшості громад конкурси на посаду керівника закладу освіти не проводяться, у молодих вчителів може скластися враження, що кар’єрне зростання – це точно не про заклад освіти.

Зважаючи на це, вважаю, що громадам варто відновлювати конкурси на посади керівників закладів загальної середньої освіти там, де дозволяє безпекова ситуація.  Раніше вже зазначала про важливість і переваги від цього: https://bit.ly/4oAIeBN.

Освітній омбудсмен України