Отримайте доступ до готових рішень, публікацій та оглядів
Підписатися

Деякі питання організації роботи ЗМС в умовах воєнного стану

23.03.2022 162 0 0

Під час військових дій окремі населені пункти України опиняються під окупацією Росії. Як діяти голові та іншим працівникам місцевого самоврядування, депутатам місцевих рад, щоб не зрадити себе, країну, але при цьому вжити всіх можливих заходів для забезпечення мешканців громад базовими життєвими послугами?

Чи можуть депутати місцевої ради саморозпуститись у разі захоплення ворогом відповідного населеного пункту? Чи доцільно депутатам скласти свої повноваження на знак протесту проти дій загарбників?

Ситуація, в якій опинилася наша країна, є безпрецедентною для сучасного світу. Ворог вдається до абсолютно нелюдських заходів. Проте треба знаходити сили, щоб тримати голову холодною та діяти за законами України.

Чинний Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон) передбачає винятковий перелік підстав для дострокового припинення повноважень місцевих рад. Зокрема, згідно із ч. 1 ст. 78 Закону повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках:
1) якщо рада ухвалила рішення з порушенням Конституції України, цього та інших законів, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів щодо приведення цих рішень у відповідність до закону;

2) якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені цим Законом, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання;

3) передбачені законами України "Про військово-цивільні адміністрації", "Про правовий режим військового стану".

При цьому в умовах воєнного стану заборонено проведення будь-яких референдумів, у т.ч. та про припинення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування.

Тому депутатам місцевих рад, у разі неможливості проводити пленарні засідання на тимчасово окупованих територіях України, зокрема – у зв'язку з загрозою їхньому життю чи безпеці, досить просто утримуватися від участі у роботі місцевої ради та діяльності робочих органів місцевої ради (депутатські комісії, групи тому подібне). У таких випадках Президент може призначати військові адміністрації населених пунктів там, де це дозволяє закон та поточна ситуація.

А ось ухвалення депутатським корпусом свідомо незаконних рішень в умовах воєнного стану може кваліфікуватися як злочин, про що ми докладно поговоримо далі.

Чи можуть сільські, селищні чи міські голови, інші посадові особи місцевого самоврядування «піти у відставку» через неможливість виконувати свої повноваження на тимчасово окупованих територіях?

Закон також містить вичерпний список обставин, при настанні яких можуть бути достроково припинені повноваження сільського, селищного або міського голови. Відповідно до ч. 1 ст. 78 Закону це можливо у разі:

1) його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складання ним повноважень голови;

2) припинення його громадянства;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3-1) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, яким накладено стягнення у вигляді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

3-2) набрання законної сили рішенням суду про визнання його активів або активів, придбаних за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного кодексу України випадках, необґрунтованими та стягнення їх у дохід держави;

4) відкликання з посади з народної ініціативи;

5) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення померлим;

6) його смерть.

Зрозуміло, що за поточних умов актуальні насамперед випадки звернення голови громади із заявою про дострокове припинення повноважень чи смерть голови. У такому разі повноваження сільського, селищного, міського голови вважаються припиненими з дня ухвалення відповідною радою рішення, якою повідомляється зазначений факт (п. 1 ч. 11 ст. 78 Закону). Таким чином, самоусунення (самостійна відставка) сільських, селищних, міських голів, їх заступників та секретарів відповідних рад не відповідає вимогам закону.

Проведення будь-яких референдумів про дострокове припинення повноважень глав громад або припинення їх повноважень з народної ініціативи за умов воєнного часу не допускається.

Нагадуємо, що припинення повноважень сільського, селищного, міського голови, якщо він порушує Конституцію чи закони України, права та свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень здійснюється у судовому порядку. Тому, незважаючи на всі можливі емоції та цілком зрозумілий людський гнів, давайте спробуємо утриматися від того, щоб множити протиправні дії. Саме повагою до законності та рховенству права, серед іншого, відрізняється від дикого окупанта.

Однак, якщо голова громади перейшов на бік ворога, у тому числі й під загрозою свого життя чи життя його рідних чи близьких, виконувати незаконні накази такої посадової особи забороняється.

Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути достроково припинені також у випадках, передбачених Законом "Про правовий режим воєнного стану". Тому уважно слідкуйте за офіційними джерелами інформації.

Відповідно до ч. 5 ст. 50 Закону повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради. Тому «самостійна відставка» секретаря теж не вважатиметься законною.

З інших посадових осіб місцевого самоврядування. Як передбачено ч. 1 ст. 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі та в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі:

  • порушення посадовцем місцевого самоврядування Присяги;
  • порушення умов реалізації права на службу в ЗМС;
  • виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають знаходженню на службі, або недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в ЗМС;
  • досягнення посадовцем граничного віку перебування на службі в ЗМС.

Таким чином, посадові особи ЗМС станом на сьогоднішній день можуть звільнятися з посад за власним бажанням або за рішенням відповідного керівника, у тому числі у зв'язку з невиконанням своїх посадових обов'язків або переходом на бік ворога, який є порушенням Присяги. Звільнення таких представників не звільняє їх від кримінальної та іншої відповідальності у разі наявності у їхніх діях ознак злочинів.

У той же час, ми не радимо вдаватися до масових звільнень виключно з міркувань безпеки. Більш доцільно, якщо робота органу неможливо, оголосити просту установу та направити всіх працівників по будинках. У разі потреби (можливості) керівник відповідного ЗМС зможе відкликати працівників працювати для виконання окремих завдань.

Чи чиновники місцевого самоврядування можуть продовжувати свої повноваження на тимчасово окупованих територіях? Чи не буде це розцінено як державна зрада чи колабораційна діяльність?

У разі такої можливості посадові особи та працівники місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ та організацій повинні виконувати свої посадові обов'язки, визначені законодавством та Планом впровадження та забезпечення заходів здійснення правового режиму військового стану (Розпорядження КМУ № 181-р від 24.02.2022 р.) .

Тому всі дії, спрямовані на забезпечення життєдіяльності громади, треба виконувати, якщо це безпечно для життя працівників. Умисне невиконання Плану шкодить обороноздатності країни та сприяє підривній діяльності проти України.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі – КК України) передача матеріальних ресурсів незаконним збройним або воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним або воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або ведення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором , незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, вважається колабораційна діяльність. Тому добровільна співпраця діючих працівників ЗМС або комунальних підприємств із фейковими «мерами», «комендантами» або «режимами», які встановлюють окупаційні війська, а також безпосередньо з військами окупанта, буде розцінено як злочин. Це стосується не лише посадових осіб, а й звичайних працівників, які не виконують жодних організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Щодо дій на підтримку ворога (державна зрада та колабораційна діяльність)

Стаття 111 КК України визначає державну зраду як діяння, навмисне вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, іноземної організації або їх проведення підривної діяльності проти України Такі діяння, скоєні за умов військового становища, караються позбавленням волі терміном 15 років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Державна зрада характеризується прямим наміром. Тобто особа, яка вчиняє дії у відповідь, повинна усвідомлювати, що здійснює перехід на бік ворога в умовах військового стану і бажати настання відповідних наслідків своїх дій. Перехід на бік ворога є закінченим злочином з того моменту, коли громадянин України виконав на користь ворога певні дії на шкоду Україні.

Важливо! Відповідно до ч. 3 ст. 111 КК України громадянин України звільняється від кримінальної відповідальності, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників жодних дій не вчинив та добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок із ними та про отримане завдання.
Новим для України складом злочину є колабораційна діяльність, відповідальність за яку передбачено ст. 111-1 КК України. Злочин може відбуватися у кількох формах, одну з яких ми розглянули вище. Розглянемо ще кілька актуальних саме посадових осіб ЗМС.

Частина 1 ст. 111-1 КК України передбачає відповідальність за публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та затвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до:

1) підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора;

2) співробітництва з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора;

3) невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.

Такий злочин карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років.

Окрема відповідальність передбачена для тих, хто добровільно обійматиме посади в незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора. Труднощі злочину кваліфікуватимуться залежно від статусу посади у фейкових органах влади окупантів, зокрема:

  • добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, каратиметься позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком від 10 до 15 років з конфіскацією майна або без такої (ч. 2 ст. 111-1) КК України);
  • добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території, або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території каратимуться позбавленням волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю терміном від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.

Вчинення особами, які погодилися на зайняття посад, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах або добровільно обраних до таких незаконних органів, дій або прийняття рішень, що призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, буде каратися позбавленням волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такого (ч. 8 ст. 111-1 КК України).

Тяжкими наслідками згідно з п. 4 Примітки до ст. 111-1 КК України вважатиметься збиток, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (1 240 500 грн. для 2022 року).
Слід звернути увагу, що у деяких випадках дії зрадників можуть кваліфікуватися трохи по-іншому. Зокрема, при створенні, керівництві та/або участі у незаконних збройних формуваннях (ДНР, ЛНР тощо), а також у разі організаційного чи іншого сприяння створенню чи діяльності терористичної групи або терористичної організації такі дії можуть кваліфікуватися за ч. 1 ст. 258-3 КК України. Адже подібні «освіти» не визнаються як державою ні Україною, ні іншими державами чи міжнародними організаціями. Відповідна судова практика є в Україні і досить стала.

Також важливо знати, що згідно із ч. 2 ст. 258-3 КК звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, особа, крім організатора та керівника терористичної групи або терористичної організації, що добровільно повідомило правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність,власне його припинення чи розкриття злочинів, скоєних у зв'язку зі створенням чи діяльністю такої групи чи організації, якщо у її діях немає складу іншого злочину.

Також нагадуємо, що згідно із ч. 5 ст. 49 КК до злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених ст.ст. 109-1141, а також злочинів проти миру та безпеки людства, що охоплюються ст.ст. 437-439, ч. 1 ст. 442 КК України, терміни давності не застосовуються.

https://decentralization.gov.ua

Коментарі до матеріалу