Медіація — це можливість врегулювання трудового спору

У процесі трудової діяльності між працівником і роботодавцем можуть виникати спірні питання у випадках порушення законодавства про працю власником або уповноваженим ним органом, або окремими працівниками щодо укладення, виконання, зміни, розірвання трудового договору та дотримання інших норм трудового законодавства.

Розгляд індивідуальних трудових спорів регламентовано главою XV КЗпП України (далі – КЗпП).

Відповідно до статті 221 КЗпП, трудові спори мають право розглядати два органи, а саме: комісія по трудових спорах (далі — комісія) та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (далі — суд).

Але сьогодні, окрім зазначених способів, є альтернативний. Це —  медіація.

Що таке медіація? У яких випадках застосовується, та як нею скористатися?

16 листопада 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про медіацію» № 1875-IX (далі – Закон), опублікувано в газеті Голос України» від 14.12.2021  № 237-238. Закон набрав чинності 15 грудня 2021 року.

Законом доповнено главу XV КЗпП новою статтею 222-1   про врегулювання трудових спорів шляхом медіації.

Закон визначає правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією процедурою.

Процедура медіації здійснюється за взаємною згодою сторін індивідуального трудового спору. Працівник та роботодавець укладають договір про проведення медіації та угоду за результатами медіації у письмовій формі.

Медіацію проводять, щоби врегулювати як трудові, так і цивільні, сімейні, господарські, адміністративні конфлікти або спори та запобігти їх у майбутньому.

Запровадження в правовій системі медіації через ухвалення профільного закону відкрило можливості для більш ефективного, мирного і менш вартісного шляху позасудового врегулювання спорів.

Медіація – це метод вирішення спору в позасудовому порядку із залученням медіатора (особи, яка допомагає в процесі медіації, забезпечує рівність та врахування позицій сторін і в жодному разі не приймає рішень щодо змісту конфлікту).

Медіацію можна застосовувати в конфліктах (спорах), які виникають у трудових, цивільних, сімейних, господарських, адміністративних правовідносинах, а також кримінальних провадженнях під час укладання угод про примирення між потерпілим і підозрюваним, обвинуваченим та в інших сферах суспільних відносин.

Медіацію можливо проводити як до звернення до суду, так і під час судового провадження або під час виконання рішення суду. Участь у медіації є добровільним волевиявленням сторін медіації.

Перевагою медіаційного процесу перш за все є конфіденційність, адже вся інформація, яку отримує медіатор від сторін, не підлягає розголошенню. Також позитивною стороною медіації є економія часу, тому що розгляд справ в суді та виконання судових рішень іноді тривають роками, а медіація в середньому може займати від декількох годин до декількох зустрічей. Даний процес може суттєво зекономити кошти, тому що немає витрат на послуги адвоката та судовий збір.

Тобто кожна людина, яка має правовий конфлікт та виявила добровільну згоду, може спробувати вирішити цей конфлікт в рамках медіації, доступ до якої забезпечує система безоплатної правової допомоги. Для цього громадянам необхідно звернутись до бюро правової допомоги місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Фахівці бюро, визначивши медіабельність справи, залучають медіатора (спеціально підготовлений нейтральний та незалежний фахівець, який допомагає сторонам конфлікту (спору) у його врегулюванні, організовує та проводить медіацію).

Процес медіації можна умовно поділити на етапи:

1 етап. Підготовка до медіації, протягом якого медіатор:

– вивчає історію проблеми та основну інформацію про сторони конфлікту;

– переглядає нормативні документи, за потреби консультується з іншими фахівцями;

– налагоджує контакт зі сторонами та проводить індивідуальні зустрічі з ними;

– організовує безпечне та комфортне місце для проведення медіації.

2 етап. Початок, протягом якого відбувається:

–  підписання договору з медіатором;

–  вступне слово медіатора;

– збір даних та оголошення порядку і правил;

– з’ясування позицій сторін;

– визначення тем для обговорення.

     3 етап. Переговори

На цьому етапі відбувається виявлення інтересів кожного учасника конфлікту та з’ясування потреб, що приховані за виявленими інтересами.

     4 етап. Укладання та підписання угоди, під час чого медіатор:

– перевіряє напрацьовані варіанти рішень на реалістичність та можливість практичної реалізації;

– уточнює деталі, узгоджує пункти угоди, формується остаточне рішення, яке задовольняє всіх учасників.

– учасники ознайомлюються з текстом угоди та підписують її (за загальним правилом, укладається у 2-х примірниках). Ця угода описує чіткий план виходу з конфліктної ситуації з вказаними часовими рамками та розподілом відповідальності між учасниками конфлікту.

Участь в медіації жодним чином не позбавляє права громадян за звернення до суду. Однак є випадки, коли неможливо застосувати медіацію, а саме:  відсутність добровільної згоди сторін, домашнє насильство, тиск та погрози, зловживання алкогольними та наркотичними засобами, психічні розлади та розумова відсталість — всі ці обставини свідчать про немедіабельність справи.

За допомогою медіації сторони мають змогу знаходити спільні рішення, опираючись на інтереси та потреби один одного, усвідомлюють всю значимість та відповідальність за рішення, які прийняті з урахуванням їхніх взаємних інтересів, і саме такі рішення будуть виконуватися з більшою ймовірністю.

https://od.dsp.gov.ua