Коли роботодавець може звільнити працівника пенсійного віку: Держпраці

Досягнення пенсійного віку не є підставою для звільнення працівника за ініціативою роботодавця.

Особа, яка досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також особа, якій до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року, визначається законодавством як громадяни похилого віку відповідно до ст. 10 Закону № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Пенсіонер - згідно зі ст. 1 Закону № 1058 - це особа, яка отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених законом.

Ст. 24 Конституції закріплено принцип рівності прав і свобод незалежно від будь-яких обставин, зокрема, й віку людини.

Гарантії соціального захисту пенсіонерів передбачено Законом № 3721.

Ст. 11 Закону № 3721 забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку.

Посадових осіб, які порушують ці гарантії, притягують до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Щодо звільнення зазначених осіб

Основним законодавчим актом України, який регулює питання захисту трудових прав громадян, є Кодекс законів про працю (далі - КЗпП).

Ст. 2-1 КЗпП забороняє дискримінацію працівників за віком: «Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема, порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси ….віку…».

Також у КЗпП не передбачені особливості звільнення працівників, які досягли пенсійного віку.

Отже, КЗпП забороняє звільняти працівників саме з підстави досягнення ними пенсійного віку.

Утім, це правило не забороняє роботодавцю звільнити такого працівника за загальними підставами, передбаченими в КЗпП.

Якщо працівник, який досяг пенсійного віку, бажає й надалі працювати, роботодавець може його звільнити за власною ініціативою лише у випадках, передбачених ст. 40 «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу»та 41 «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов» КЗпП. В цих статтях міститься вичерпний перелік підстав, за якими з ініціативи роботодавця може бути звільнений працівник.

Нагадаємо, що відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Тому зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників може бути самостійними причинами звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Підставами звільнення такої категорії працівників можуть бути також, наприклад, невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи; систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, прогул тощо.

Звільнення працівника за будь-якими іншими підставами не дозволяється. Зазначені особи мають право працювати та мають право на пенсію, яка оформлюється Пенсійним фондом України.

Якщо працівник, який досяг пенсійного віку, або вже є пенсіонером, не бажає більше працювати, він може бути ініціатором припинення трудового договору. Припинення трудового договору з ініціативи працівника регулюється ст. 38 КЗпП.

od.dsp.gov.ua