Як громадам взаємодіяти з волонтерами: поради експертів

Чому в одних громадах волонтерський рух на слуху і є впливовим, а в інших волонтерські ініціативи малопомітні? Як органам місцевого самоврядування знайти точки дотику для ефективної співпраці з волонтерськими об’єднаннями?

Органи місцевого самоврядування (ОМС) та волонтерські об’єднання не завжди взаємодіють найкращим чином, і в наших реаліях партнерські взаємини між ними є радше винятком, аніж правилом. Представники громад зазначають, що їм бракує повного розуміння і досвіду співпраці з волонтерами.

На інформаційній сесії «Налагодження взаємодії між ОМС та волонтерськими об’єднаннями у громаді: інструменти та практики», організованій «U-LEAD з Європою», учасники обговорили, кого саме варто вважати волонтерами, як ОМС налагодити співпрацю з ними і для чого це громаді.

Благодійність НЕ дорівнює волонтерство

Хто вони, волонтери, і чим волонтерство відрізняються від інших форм допомоги для вирішення соціальних проблем з’ясували разом з експерткою з волонтерських програм U-LEAD, керівницею національних програм Української Волонтерської Служби Оленою Вузькою.

Волонтерство – добровільна, безоплатна та суспільно корисна діяльність, яка спрямована на вирішення або пом’якшення певної соціальної проблеми. Важливо, що цю соціальну проблему волонтер вибирає собі сам, вона є тим, що людині особисто болить.

Трьома китами волонтерства є добровільність, безоплатність та суспільна корисність. Якщо хоча б одна з характеристик у діяльності не присутня, то не можна назвати таку діяльність волонтерською. І волонтери, зазвичай, це активні мешканці громади, які у вільний час за власним бажанням надають волонтерську допомогу. Саме оцей час є дуже важливим аспектом у волонтерстві. Волонтер віддає цей свій ресурс, інвестує свій час і талант у пом’якшення соціальної проблеми.

Тож не варто плутати волонтерство із благодійністю. Адже благодійники, на відміну від волонтерів, добровільно, безоплатно і суспільно корисно інвестують свої кошти у пом’якшення певної соціальної проблеми.

Чому волонтерський рух в громадах важливий для ОМС?

Найчастіше це питання задають у громадах, де волонтерський рух не розвинений або ОМС воліють його не помічати. Причина – нерозуміння «плюсів» співпраці, відсутність мотивації в ОМС до взаємодії з волонтерським середовищем.

А «плюсів» досить багато. Адже активне волонтерське середовище у громаді – це мікс сил швидкого реагування, новаторів і драйверів змін, які виступають консолідуючим фактором у громаді. Волонтерський рух для ОМС — це можливості.

По-перше, вирішення нагальних потреб мешканців громади. Наприклад, надання допомоги ВПО. Поки в ОМС запуститься здоровий бюрократичний механізм зі списками, документами й закупівлею необхідного, волонтери вже таку допомогу нададуть. Це швидкий результат, який можна побачити одразу.

По-друге, поширення цінностей та освіченості серед молоді та інших верств населення. Адже волонтери власним прикладом показують, що можна долучатися до реагування на виклики для громади і через волонтерство розвивати свої знання, навички, вміння.

По-третє, посилення згуртованості та стійкості громади. Волонтерські ініціативи передбачають спільну діяльність, це сприяє побудові довіри між мешканцями і владою, що є базовою річчю для розвитку громади в цілому.

По-четверте, впровадження нових послуг та інновацій. Часто саме волонтерські ініціативи започатковують проєкти, яких могло би і не бути в громаді: від екоініціатив до турботи про самотніх і потребуючих людей. Завдяки цьому вже органи місцевого самоврядування можуть вивчати потреби мешканців, робити початкові висновки про запити на послуги та механізми реалізації.

По-п’яте, залучення додаткових ресурсів у громаду. Волонтери часто збирають кошти на свої ініціативи або фандрейзять їх у донорських організацій, залучаючи зовнішній ресурс.

Не менш важливим плюсом волонтерського руху у громаді є також підвищення впізнаваності громади всередині країни та закордоном. Адже волонтерська діяльність — це десятки і сотні неформальних контактів, які дозволяють розповісти про себе і свою громаду.

«Вплив волонтерського руху на громаду і мешканців – це не те, що можна побачити тут і в цю секунду. Так, певні речі ми можемо бачити одразу – наприклад, передали 10 тон гуманітарної допомоги. Але про більший вплив ми можемо говорити лише за певний час», - зазначила керівниця національних програм Української Волонтерської служби Олена Вузька.

Узаконені стосунки: Чим керуватись ОМС у взаємодії з волонтерськими об’єднаннями?

Якщо виникає питання, чим керуватись у взаємодії з волонтерами, простіше кажучи, «що можна і не можна», то експерти програми U-LEAD радять звертатись до законодавчої бази, яка регламентує форми взаємодії ОМС із волонтерами. Зокрема, це:

• Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», №280/97-ВР від 21 травня 1997 р. (місцеві ініціативи, громадські слухання, загальні збори громадян, участь у засіданнях колегіальних органів)
• Постанова КМУ «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики», № 996 від 3 листопада 2010 р. (публічні громадські обговорення, електронні консультації з громадськістю, вивчення громадської думки, громадські ради)
• Наказ МФУ «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо механізмів участі громадськості у бюджетному процесі на місцевому рівні», № 94 від 03 березня 2020 р. (громадський бюджет)
• Статут територіальної громади та інші локальні акти ОМС (можуть встановлювати інші форми взаємодії)

А повноваження ОМС в сфері волонтерської діяльності визначені у Законі України «Про волонтерську діяльність», № 3236-VI від 19 квітня 2011 року.

Практична взаємодія ОМС та волонтерських об’єднань

Якщо ж говорити про практичну взаємодію, то органи місцевого самоврядування можуть робити це на кількох рівнях: збирати та поширювати інформацію про волонтерську діяльність у громаді; координувати діяльність ОМС та волонтерів; посилювати спроможність волонтерських об’єднань; заохочувати мешканців громади до участі у волонтерському русі; виступати партнером волонтерських об’єднань.

Найбільш дискусійним питанням для ОМС стало посилення спроможності волонтерів. Тобто як саме це можна зробити. Бо гроші тут не допоможуть. У прямому сенсі слова – ОМС не може фінансувати діяльність волонтерів, адже тоді абсолютно втратиться сенс самого поняття волонтерства. Це вже називатиметься інакше – роботи або послуги за бюджетні кошти.

Олена Вузька виділила кілька найбільш зрозумілих та дієвих способів посилення спроможності волонтерських об’єднань:

• ініціація навчальних заходів для волонтерів: тренінги, форуми, конференції;
• надання консультацій, роз’яснень та рекомендацій для волонтерів;
• спільна діяльність ОМС та волонтерів: заходи та проєкти;
• конкурс проєктів для місцевих громадських організацій, інструменти громадського бюджету;
• підтримка волонтерської діяльності через заходи молодіжного центру;
• створення «волонтерського штабу»: фізичного простору, яким користуються волонтери.

Але цей перелік не є кінцевим. Тут варто виходити з принципу: «дозволено усе, що не заборонено законом».

Якщо ж ОМС хоче ефективно взаємодіяти з волонтерським середовищем, то експерти U-LEAD пропонують наступний алгоритм дій:

• Визначити особу, відповідальну за налагодження взаємодії з волонтерами (не підрозділ, а персонально працівника).
• Зібрати інформацію про волонтерські ініціативи в громаді: контакти, види діяльності, потреби у підтримці та регулярно оновлювати її (якщо плануєте публікувати контактні дані волонтерських об’єднань на сайті громади чи сторінках у соцмережах, то варто запитати дозволу самих волонтерів).
• Визначити форми регулярної комунікації з волонтерами: не просто інформування на сайті, а двостороння комунікація.
• Розробити локальний документ сприяння волонтерству або внести зміни у документи, які вже існують у громаді.

https://decentralization.ua