Інспектор управління з питань праці надав консультації працівнику з Краматорську щодо невиплати заробітної плати при звільненні

До Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці звернувся пане Андрію, працівник виробничого підприємства міста Краматорськ з питання, щодо не виплати всіх сум, що належать працівнику від підприємства при звільненні (не виплати розрахункових коштів при звільненні, грошової компенсації за не використані ним дні щорічної відпустки, грошової допомоги по тимчасовій непрацездатності за попередній період).

Інспектором праці Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці була проведена з керівництвом виробничого підприємства міста Краматорськ інформаційно-роз’яснювальна робота щодо ефективних засобів дотримання законодавства та запобігання можливим його порушенням в частині виплати всіх сум, що належать працівнику від підприємства, в день звільнення.

Інспектор праці повідомив, що статтею 47 КЗпП передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117 КЗпП України визначає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України та статті 24 Закону України “Про відпустки”, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 1 п.2 статті 16 Закону України № 1105-XIV від 23.09.1999 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі Закон України № 1105-XIV),, застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 п.9 статті 16 Закону України № 1105-XIV, застраховані особи мають право на судовий захист своїх прав.

Згідно ч.1 ст.32 Закону України № 1105-XIV, документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Згідно ч.2 ст.32 Закону України № 1105-XIV, допомога по тимчасовій непрацездатності, виплачується застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), інших підставах, передбачених законом, – у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

Відповідно до ст.34 Закону України № 1105-XIV, фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Відповідно до п.2 Порядку «Фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України» від 19.07.2018 за №12, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України,  (далі Порядок), у разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов’язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із  соціального страхування підприємства, з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі.

На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення (далі – комісія) страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення.

Відповідно до п.9 Порядку, після надходження коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов’язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення не пізніше, ніж у строки, визначені у частині другій статті 32 Закону України № 1105-XIV.

Відповідно до абз. 2 абз. 3 ч. 4 статті 32 Закону України № 1105-XIV, не одержане застрахованою особою своєчасно матеріальне забезпечення виплачується за минулий час у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.

Суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Інспектор праці попередив керівництво підприємства, що за несвоєчасну виплату заробітної плати роботодавця може бути притягнуто до різних видів відповідальності, в тому числі адміністративної або кримінальної.

За результатами проведеної роботи керівництвом виробничого підприємства міста Краматорськ було здійснено перерахування розрахункових коштів на банківський рахунок працівника.

На даний час заборгованість з виплати розрахункових коштів підприємства перед паном Андрієм відсутня.

https://smu.dsp.gov.ua