Що спільного між гнучким та індивідуальним режимом роботи?

На практиці часто гнучкий режим роботи називають індивідуальним. Про те, чи можна встановити працівникам індивідуальний режим роботи та які є варіанти застосування гнучкого режиму, – читайте далі. 

​Щодо встановлення працівникам індивідуального режиму роботи

Поняття індивідуального режиму роботи законодавством прямо не передбачено. Проте згідно зі ст. 60 КЗпП за письмовим погодженням між працівником і роботодавцем може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу впродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

Гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу (ч. 3 ст. 60 КЗпП).

Отже, наведені вище норми КЗпП щодо гнучкого режиму робочого часу передбачають можливість встановлення працівнику індивідуального режиму роботи. Таку ж думку висловили фахівці Мінекономіки в листі від 28.04.2021 № 4706-06/25564-07.

Щодо варіантів застосування гнучкого режиму роботи

Згідно з ч. 4 ст. 60 КЗпП гнучкий режим робочого часу передбачає:

1. фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;
2. змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
3. час перерви для відпочинку та харчування.

При цьому тривалiсть роботи в окремi днi може бути як меншою, так i бiльшою за тривалiсть робочого дня, установлену правилами внутрішнього трудового розпорядку пiдприємства. Роботодавець, зважаючи на структуру робочого часу та встановлений обліковий перiод для кожного окремого працівника або структурного пiдроздiлу, де запроваджено гнучкий режим робочого часу, має узгодити їх час роботи з роботою інших працiвникiв шляхом регулювання фiксованого, змiнного часу та часу перерви для вiдпочинку й харчування.

Гнучкий режим робочого часу може також застосовуватися за неповного робочого часу (неповного робочого тижня чи неповного робочого дня), що не суперечить нормам КЗпП. У такому випадку кількість робочих годин (днів) визначається в наказі про запровадження гнучкого режиму робочого часу. Наприклад, якщо працівнику встановлений неповний робочий день з 9:00 до 16:00, то гнучкий режим робочого часу можна запровадити такий: з 9:00 до 13:00 – виконання обов’язків на робочому місці, з 13:00 до 14:00 – перерва для відпочинку та харчування, а з 14:00 до 16:00 – робота поза межами робочого місця.

Також можна встановити працівнику неповний робочий тиждень, оскільки норми ст. 60 КЗпП не містять заборони встановлювати графік роботи з гнучким режимом робочого часу лише протягом окремих днів тижня. Крім того, законодавство не обмежує можливість у разі запровадження гнучкого режиму робочого часу передбачати фіксований час лише в окремі дні тижня.

Висновки

Законодавство не містить визначення поняття «індивідуальний режим роботи», проте за своїм характером гнучкий режим робочого часу можна вважати індивідуальним режимом, адже варіанти застосування гнучкого режиму робочого часу можуть бути індивідуальними для кожного працівника за умови їх погодження з роботодавцем.