Передання земельних ділянок сільгосппризначення з державної власності в комунальну

Передання земельних ділянок сільгосппризначення за межами населених пунктів у власність об’єднаних територіальних громад (далі – ОТГ) залишається на сьогодні одним із найбільш актуальних та нагальних питань розвитку місцевого самоврядування. Розглянемо правові засади та порядок передання.

Основним законодавчим актом, яким закріплено правовий режим власності в Україні, питання реалізації права власності, зокрема й територіальними громадами (далі – тергромада), є Цивільний кодекс (далі – ЦК). Відповідно до ст. 172 ЦК тергромади набувають і здійснюють цивільні права та обов’язки через органи місцевого самоврядування (далі – ОМС) в межах їх компетенції, установленої законом. Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 374 ЦК суб’єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, тергромади. Права та обов’язки суб’єктів права власності на землю (земельну ділянку) установлюються законом, зокрема Земельним кодексом (далі – ЗК).

Оскільки земля є особливим природним ресурсом, вона має бути первинною матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування. Тому розпочатий останніми роками процес децентралізації не може бути повним без передання тергромадам повноважень із розпорядження землями на всій території громади, а не лише в межах населених пунктів.

Зазначимо, що передання земель розглядається урядом як один із стимулів формування ОТГ, тому саме їм держава насамперед сприяє в процесах оформлення переходу права власності, створюючи відповідні механізми.

Загальний порядок передання земель із державної в комунальну власність визначено ст. 117 ЗК. Зокрема, таке передання здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади (далі – ОВВ) чи ОМС, які розпоряджаються землями згідно з повноваженнями, визначеними законодавством.

Такими суб’єктами є: