Отримайте доступ до готових рішень, публікацій та оглядів
Підписатися

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується за календарні дні

З 01.01.15 р. Закон від 23.09.99 р. № 1105-ХIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі – Закон № 1105) діє в новій редакції згідно із Законом від 28.12.14 р. № 77-VIII. Оскільки до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.01 р. № 1266 (далі – Поря-док № 1266), зміни внесено не було, виникли певні неузгодженості норм Закону № 1105 та зазначеного Порядку. Це було однією із причин унесення змін до Порядку № 1266, і тепер він діє в новій редакції, викладеній згідно з постановою КМУ від 26.06.15 р. № 439. В оновленому Порядку крім того, що усунено неузгодженість його норм із Законом № 1105, кардинально змінився алгоритм і порядок розрахунку середньої зарплати для страхових виплат. Зазначимо, що він став простішим, але деякі питання залишаються відкритими на час «перехідного» періоду, тому розглянемо зміни детальніше.

Порядок розрахунку середньої зарплати для страхових виплат: основні акценти

Механізм розрахунку середньої зарплати, установлений новою редакцією Порядку № 1266, застосовується для обчислення страхових виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, у тому числі в частині оплати перших п’яти днів непрацездатності, на випадок безробіття, а також пов’язаних із страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності. Нововведення Порядку № 1266 стосуються страхових випадків, що настали з 04.07.15 р. (див. лист ФСС з ТВП від 07.07.15 р. № 2.4-17-1112).Коротко озвучимо найважливіші з цих нововведень:

1. Розрахунковий період для обчислення середньої зарплати для страхових виплат стано-вить 12 календарних місяців (замість шести, як було раніше), що передують місяцю настання страхового випадку (п. 7, 11, 25 Порядку № 1266). Однак підходи до визначення розрахункового періоду для випадків, коли застрахована особа працювала менше 12 місяців, практично не змінилися.

2. До розрахункового періоду для обчислення середньої зарплати включають кількість календарних днів зайнятості в розрахунковому періоді (без урахування невідпрацьованих з поважних причин календарних днів). Періоди зайнятості залежно від виду страхування включають: періоди перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за ЦПД, проходження служби, підприємницької та іншої діяльності. Не відпрацьовані з поважних причин періоди – це тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до трьох і шести років та відпустка без збереження зарплати (п. 3 Порядку № 1266). Зауважимо, що змінився порядок врахування відпусток без збереження зарплати у розрахунковому періоді. Так, раніше в листі ФСС з ТВП від 19.04.11 р. № 01-14-944 наголошувалося, що відпустки без збереження зарплати, надані відповідно до ст. 25 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки», не є поважною причиною (п. 3 Порядку № 1266).

Для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та інших осіб, які отримують грошове забезпечення, календарні дні тимчасової непрацездатності та відпустки по вагітності та пологах з розрахункового періоду не виключають.

Повна версія доступна тільки передплатникам

Кращі матеріали