Допомога з тимчасової непрацездатності: обчислюємо правильно

Неправильне нарахування бюджетною установою допомоги з тимчасової непрацездатності – доволі штрафонебезпечне порушення. Адже сплатити фінансові санкції доведеться за рахунок місцевого або державного бюджету, з якого фінансується установа. Тож у цій консультації ми пригадаємо, як здійснюється нарахування такої допомоги, підстави та особливості її призначення, та на конкретних прикладах розберемо порядок її розрахунку.

Підстави для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності

Згідно зі ст. 31 Закону від 23.09.99 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105) підставою для призначення допомоги по тимчасовій непраце­здатності (далі – допомога) є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом це буде копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи.

Нагадаємо: Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджено наказом МОЗ від 13.11.01 р. № 455.

Рішення щодо оплати (або неоплати) листка непрацездатності приймається на підставі протоколу комісії із соціального страхування підприємства (чи уповноваженого із соціального страхування, якщо в установі працює 15 і менше найманих працівників). Відмовити в оплаті листка непрацездатності комісія може, якщо такий листок заповнено або видано з порушеннями. Це визначено пп. 3.1.1, п. 4.3 Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління ФСС з ТВП від 23.06.08 р. № 25.

Зауважимо, що застрахована особа має право на відповідну допомогу з настанням страхового випадку протягом усього періоду роботи за трудовим договором (контрактом), включаючи час випробування та день звільнення (ст. 18, абзац другий ч. 1 ст. 19 Закону № 1105).

Розподіл видатків на допомогу між ФСС та роботодавцем

Зазвичай перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються коштом роботодавця – бюджетної установи згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 26.06.15 р. № 440. Такі витрати включаються до видатків бюджетної установи за відповідним КЕКВ бюджету.

Починаючи з шостого дня виплата допомоги особам внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та профзахворюванням, провадиться коштом Фонду соцстраху (далі – ФСС) за весь період до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності.

Але в деяких випадках оплата днів непрацездатності здійснюється коштом ФСС уже з першого дня (ч. ч. 2–10 ст. 22 Закону № 1105). Розглянемо їх у табл. 1.

Таблиця 1

Розрахунок допомоги – згідно з Порядком № 1266

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням затверджено постановою КМУ від 26.09.01 р. № 1266 (далі – Порядок № 1266). Цей Порядок передбачає єдиний алгоритм нарахування допомоги як за рахунок установи, так і за рахунок Фонду.

Отже, сума допомоги обчислюється так (п. 2 Порядку № 1266):

Д_тн = З_сд х В х К_тн,

де            Д_тн – допомога з тимчасової непрацездатності;
                З_сд – середньоденна заробітна плата;
                В – відсоток середньоденної зарплати залежно від страхового стажу;
                К_тн – кількість календарних днів тимчасової непрацездатності, що підлягає оплаті.

Зверніть увагу! Максимальний розмір суми допомоги в розрахунку на місяць не може перевищувати максимальної величини бази нарахування ЄСВ (з 01.01.16 р. до 30.04.16 р. – 34 450 грн., з 01.05.16 р. до 30.11.16 р. – 36 250 грн., з 01.12.16 р. до 31.12.16 р. – 40 000 грн.).

Як визначено в ч. 1 ст. 21 Закону № 1105, страховий стаж – це період, протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі, не меншій ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Отже, якщо за місяць сплачено менший розмір страхових внесків, то страховий стаж визначається пропорційно до сплачених внесків.

Страховий стаж підтверджується формою № ОК-7, наведеною в додатку до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.14 р. № 10-1. Надається вона органом Пенсійного фонду за особистим зверненням працівника за місцем його реєстрації. Ця форма потрібна новоприйнятим працівникам (для розрахунку загального страхового стажу), а також тим, хто протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку мав страховий стаж менше 6 місяців, але про це – пізніше (див. п. 5 розділу «Алгоритм обчислення суми допомоги»).

Розмір допомоги залежно від страхового стажу встановлено у ст. 24 Закону № 1105 (див. табл. 2) :

Таблиця 2

Не залежить від страхового стажу, тобто нараховується в розмірі 100 % середньої зарплати (доходу), допомога таким застрахованим особам:

• віднесеним до 1–3-ї категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
• одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;
• ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону від 22.10.93 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону від 23.03.2000 р. № 1584-III «Про жертви нацистських переслідувань»;
• донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону від 23.06.95 р. № 239/95-ВР «Про донорство крові та її компонентів».

Алгоритм обчислення суми допомоги

1. Визначаємо розрахунковий період

У загальному випадку розрахунковим періодом буде 12 календарних місяців перебування в трудових відносинах (з 1-го до 1-го числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю настання страхового випадку (п. 25 Порядку № 1266).

Розрахунковий період може бути й меншим (п. 26, 27 Порядку № 1266). Так, якщо застрахована особа перебувала в трудових відносинах за останнім основним місцем роботи менше ніж:

• 12 календарних місяців – розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з 1-го до 1-го числа);
• 1 календарний місяць – розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку, тобто хворобою.

Згідно з п. 3 Порядку № 1266 місяці розрахункового періоду (з 1-го до 1-го числа), у яких застрахована особа не працювала з поважних причин, вилучаються з розрахункового періоду.

Поважними вважаються такі причини:

• тимчасова непрацездатність;
• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку – за медичним висновком;
• відпустка без збереження заробітної плати.

Зауважимо, що період військової служби застрахованої особи за призовом під час мобілізації на особливий період, за який компенсувався середній заробіток із держбюджету (з 18.03.14 р. до 31.12.15 р.), також є періодом, не відпрацьованим із поважної причини (див. листи Мінсоцполітики від 15.12.15 р. № 696/18/99-15 та ФСС з ТВП від 25.05.16 р. № 5.2-32-812). Однак оскільки з 01.01.16 р. компенсація середнього заробітку за період військової служби під час мобілізації не здійснюється за рахунок держбюджету, то така служба не є поважною причиною й відповідно її період не вилучається з розрахункового періоду.

2. Визначаємо кількість календарних днів у розрахунковому періоді, що приймаються до розрахунку

Нагадаємо, що святкові та неробочі дні з 04.07.15 р. не виключаються з розрахункового періоду (бо вони є звичайними календарними днями). Підтвердження цьому знаходимо, зокрема, у листах Мінсоцполітики від 16.09.15 р. № 523/18/99-15 та ФСС з ТВП від 25.08.15 р. № 5.2-32-1375. А от повні місяці та дні, які не відпрацьовано із вищеперелічених поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

3. Визначаємо загальну суму заробітку за розрахунковий період, що приймається до розрахунку

При обчисленні загальної суми заробітку застосовується таке правило: враховуються лише зарплата та виплати, прирівняні до неї, з яких сплачувався ЄСВ (суми, включені до звіту з ЄСВ, п. 32 Порядку № 1266).

Нарахована сума відпусткових включається до розрахунку загальної суми заробітку. Відповідно й дні відпуски не виключаються з розрахункового періоду (дні перебування у відпустці не вважаються невідпрацьованими з поважних причин).

А от нарахована сума допомоги з тимчасової непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах не включаються до розрахунку загальної суми заробітку, хоча з неї і сплачується ЄСВ (а період, за який нараховано таку допомогу, вважається невідпрацьованим з поважних причин і виключається з розрахункового періоду).

Якщо з розрахункового періоду виключено цілі місяці, то й нарахована сума заробітку за ці місяці в розрахунку участі не бере. Також не враховується й матеріальна допомога та премія, нарахована в цих місяцях (див. лист ФСС з ТВП від 20.09.16 р. № 2.4-46-1616).

4. Розраховуємо середньоденну заробітну плату

У загальному випадку середньоденна зарплата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нараховано ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості (п. 3 Порядку № 1266).

Якщо відпрацьовано менше 12 місяців, але не менше одного, то середньоденна зарплата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з 1-го до 1-го числа).

Як передбачено п. 5 Порядку № 1266, якщо страховий випадок настав у перший день роботи або якщо в розрахунковому періоді не було заробітку з поважних причин, середньоденна зарплата визначається діленням тарифної ставки (посадового окладу) на середньомісячну кількість календарних днів (30,44). Якщо тарифну ставку (посадовий оклад) не встановлено, то такий розрахунок роблять виходячи з мінімальної плати.

5. Розраховуємо суму денної виплати й порівнюємо її з максимальною чи мінімальною середньоденною виплатою

Сума денної виплати визначається як добуток середньоденної зарплати та встановленого відсотка середньої заробітної плати (див. табл. 2).

Середньоденна зарплата (дохід, грошове забезпечення) не може перевищувати максимальної величини бази нарахування ЄСВ у розрахунку на один календарний день. Обчислюється вона шляхом ділення її встановленого розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30,44). Це передбачено п. 4 Порядку № 1266.

Якщо сума середньоденної заробітної плати не перевищує максимальної, то сума денної виплати помножується на кількість днів непрацездатності, що підлягають оплаті. Якщо перевищує, то сума виплати (розрахована виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄСВ) помножується на кількість днів непрацездатності, що підлягають оплаті. Загальна сума страхової виплати при цьому зменшується (див. лист Мінсоцполітики від 17.09.15 р. № 529/18/99-15, далі – Лист № 529).

Передбачено й мінімальне обмеження середньоденної виплати, яке в деяких випадках не можна перевищувати. Так, якщо протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Держреєстру загальнообов’язкового державного соцстрахування застрахована особа має страховий стаж менше 6 місяців, то середня зарплата для розрахунку суми допомоги з тимчасової непрацездатності визначається виходячи з нарахованої зарплати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом у місяці настання страхового випадку (п. 29 Порядку № 1266). А для підтвердження страхового стажу потрібна форма № ОК-7.

Послідовність розрахунку допомоги в разі, якщо страховий стаж за останні 12 місяців менший 6 місяців, така:

1) розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат;

2) розраховується сума денної виплати (середньоденна зарплата помножується на відсоток страхового стажу);

3) порівнюється сума денної виплати з виплатою, розрахованою виходячи з мінімальної зарплати;

4) якщо сума денної виплати не перевищує мінімальної виплати, то ця сума помножується на кількість днів, що підлягають оплаті; а якщо перевищує – сума виплати розраховується виходячи з мінімальної зарплати, без додаткового множення на відсоток страхового стажу.

Наведену послідовність розрахунку підтверджено і в Листі № 529.

Зверніть увагу: якщо застрахована особа має страховий стаж менше 6 місяців за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку, але тимчасова непрацездатність пов’язана з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, середньоденна виплата обмежується лише максимальною величиною.

6. Обчислюємо суму допомоги

Визначену в п. 5 суму денної виплати слід помножити на кількість днів тимчасової непрацездатності, що підлягають оплаті.

Приклад 1
Працівникові бюджетної установи видано листок непрацездатності за період з 24.10.16 р. до 27.10.16 р. (непрацездатність не пов’язана з нещасним випадком на виробництві та профзахворюванням). Як визначити суму допомоги з тимчасової непрацездатності, якщо: на роботу його прийнято з 06.06.16 р.; перед цим він більш як півроку не працював, тобто його страховий страж за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку менший ніж 6 місяців; його оклад – 3 400 грн.; його загальний страховий стаж – понад 10 років?

1. Розрахунковим періодом буде липень – вересень 2016 року.

2. Визначаємо кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

31 к. д. + 31 к. д. + 30 к. д. = 92 к. д.

3. Обчислюємо загальний заробіток у розрахунковому періоді:

3 400 грн. х 3 міс. = 10 200 грн.

4. Розраховуємо середньоденну зарплату виходячи з фактичних виплат:

10 200 грн. : 92 к. д. = 110,87 грн.

5. Розмір денної виплати становить:

110,87 грн. х 100 % (оскільки страховий стаж –
понад 8 років) = 110,87 грн.

Порівнюємо розмір денної виплати з мінімальним обмеженням – 47,63 грн. (1 450 грн : 30,44 к. д.).

Отже, оскільки розмір денної виплати перевищує виплату, розраховану виходячи з мінімальної зарплати, то в розрахунок беремо мінімальну величину – 47,63 грн.

6. Обчислюємо суму допомоги:

47,63 грн. х 4 к. д. = 190,52 грн.

Цю суму (за вирахуванням податків і зборів) буде виплачено за рахунок установи.

Приклад 2
Працівникові установи видано листок непрацездатності за період з 02.11.16 р. до 08.11.16 р. Як визначити суму допомоги з тимчасової непрацездатності, якщо: він працює в установі понад 3 роки; його загальний страховий стаж – 7 років; установлений оклад – 5 000 грн.; з 11 до 24 липня 2016 року він перебував у щорічній відпустці та йому нараховано відпусткові в сумі 2 350 грн. (умовно); нарахована зарплата за відпрацьовані дні липня – 2 470 грн.; у вересні 2016 року виплачено разову премію – 500 грн.?

1. Розрахунковим періодом буде листопад 2015 року – жовтень 2016 року.

2. Кількість календарних днів, що приймаються до розрахунку (календарні дні щорічної відпустки не виключаються) становить 366 к. д.

3. Визначаємо загальний заробіток у розрахунковому періоді:

5 000 грн. х 11 міс. + 2 470 грн. +
+ 2 350 грн. + 500 грн. = 60 320 грн.

4. Розраховуємо середньоденну зарплату виходячи з фактичних виплат:

60 320 грн. : 366 к. д. = 164,81 грн.

5. Розмір денної виплати (відсоток залежно від страхового стажу – 70 %):

164,81 грн. х 70 % = 115,37 грн.

Порівнюємо розмір денної виплати з максимальним обмеженням середньоденної зарплати в останньому місяці розрахункового періоду.

Максимальне обмеження:

36 250 грн. : 30,44 = 1 190,87 грн.

Отже, розмір денної виплати не перевищує максимального обмеження середньоденної зарплати, тож до розрахунку допомоги беремо саме 115,37 грн.

6. Обчислюємо суму допомоги:

• за рахунок установи:

115,37 грн. х 5 к. д. = 576,85 грн.;

• за рахунок ФСС:

115,37 грн. х 3 к. д. = 346,11 грн.

Загальна сума нарахованої допомоги працівникові – 922,96 грн.

Приклад 3
Працівникові установи видано листок непрацездатності за період з 21.10.16 р. до 31.10.16 р. Як обчислити суму допомоги, якщо: його прийнято в установу 03.10.16 р.; його загальний страховий стаж – 11 років; згідно з наданою ним формою № ОК-7 перед настанням страхового випадку у 12-місячному періоді він мав страховий стаж понад 10 місяців (сплачувався ЄСВ), нарахована зарплата за відпрацьовані дні жовтня – 2 400 грн.?

1. Розрахунковим періодом буде фактична кількість календарних днів до настання хвороби – 19 к. д. Отже, у розрахунковому періоді відпрацьовано менше місяця.

2. Розраховуємо середньоденну зарплату виходячи з фактичних виплат:

2 400 грн. : 19 к. д. = 126,32 грн.

3. Визначаємо розмір денної виплати (відсоток залежно від страхового стажу – 100 %):

126,32 грн. х 100 % = 126,32 грн.

Порівнюємо розмір денної виплати з максимальним обмеженням середньоденної зарплати в жовтні 2016 року.

Максимальне обмеження середньоденної зарплати в жовтні:

36 250 грн. : 30,44 = 1 190,87 грн.

Отже, денна виплата не перевищує максимального обмеження середньоденної зарплати, тож розрахунок здійснюємо виходячи з денної виплати (126,32 грн.).

4. Обчислюємо суму допомоги:

• за рахунок установи:

126,32 грн. х 5 к. д. = 631,60 грн.;

• за рахунок ФСС:

126,32 грн. х 6 к. д. = 757,92 грн.

Загальна сума нарахованої допомоги становить 1 389,52 грн. (631,60 грн. + 757,92 грн.).

Приклад 4
Страховий випадок у працівника настав у перший день його роботи в установі і йому видано листок непрацездатності за період з 07.11.16 р. до 11.11.16 р.
Як обчислити суму допомоги, якщо: працівника прийнято в установу 07.11.16 р. з окладом у 4 500 грн.; загальний страховий стаж – 16 років; за останні 12 місяців він має страховий стаж понад 9 місяців, що підтверджено формою № ОК-7.

1. Визначаємо середньоденну зарплату шляхом ділення посадового окладу на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) згідно з п. 5 Порядку № 1266:

4 500 грн : 30,44 к. д. = 147,83 грн.

2. Розраховуємо денну виплату (відсоток залежно від страхового стажу – 100 %):

147,83 грн. х 100 % = 147,83 грн.

3. Обчислюємо суму допомоги:

147,83 грн. х 5 к. д. = 739,15 грн.

Отже, сума нарахованої допомоги працівникові, яка має бути виплачена коштом установи, становить 739,15 грн.