Відповідальність за трудові правопорушення

Продовжуємо розмову, розпочату в «Кримінальна відповідальність за порушення трудового законодавства» стосовно відповідальності посадових осіб за порушення трудового законодавства. Цього разу розглянемо, які адміністративні та фінансові санкції передбачає чинне законодавство за порушення вимог трудового права.

Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність – це специфічний вид юридичної відповідальності за правопорушення, які не характеризуються як «грубі» правопорушення, а також сприймаються не надто суттєвими щодо тяжкості наслідків, що виникли внаслідок негативних дій або бездіяльності зі збоку посадових осіб.

Основні види правопорушень трудового законодавства та накладення адміністративної відповідальності визначено безпосередньо КУпАП, відповідно до вимог якого штрафні санкції в частині порушення норм трудового законодавства мають декілька напрямів.

Перший напрям стосується загальних норм порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці. Так, ст. 41 КУпАП, серед іншого, передбачається, що:

• порушення встановлених термінів виплати зарплати, виплата її не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами установ працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності у цій установі, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом від 02.10.96 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян», або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 НМДГ;
• повторне вчинення порушення протягом року, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, учинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, – від 100 до 300 НМДГ;
• фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для розв’язання питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства – від 500 до 1 000 НМДГ;
• повторне вчинення порушення протягом року, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, – від 1 000 до 2 000 НМДГ;
• порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, крім порушення, зазначеного нижче, – від 20 до 40 НМДГ;
• порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації) центральному органу виконавчої влади (далі – ЦОВВ), що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві – від 20 до 50 НМДГ;
• порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законами від 12.12.91 р. № 1975-XII «Про альтернативну (невійськову) службу» (далі – Закон № 1975), від 25.03.92 р. № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу», від 21.10.93 р. № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543), – від 50 до 100 НМДГ.

Причинами штрафних санкцій на підставі норм КУпАП також є:

• ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення встановленого законодавством строку початку переговорів або незабезпечення роботи комісій із представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк – від 3 до 10 НМДГ (ст. 411 КУпАП);
• порушення чи невиконання зобов’язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів – від 50 до 100 НМДГ (ст. 412 КУпАП);
• ненадання особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод, – від 1 до 5 НМДГ (ст. 413 КУпАП).

Міжгалузеві види адмінсанкцій

Низка адміністративних санкцій за порушення трудового законодавства має галузевий і специфічний характер. Наприклад:

• за порушення обмежень, установлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності – накладається штраф у розмірі 300 НМДГ, а також ті самі дії, учинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення – у розмірі 1 200 НМДГ (ст. 442 КУпАП);
• порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів із безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об’єктах, підконтрольних ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, – від 20 до 40 НМДГ (ст. 93 КУпАП);
• порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об’єктах, підконтрольних ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, – від 30 до 100 НМДГ (ст. 94 КУпАП).

Службовці Держпраці у разі виявлення правопорушення мають право прийняти рішення про накладення штрафів, передбачених ст. 265 КЗпП, на роботодавця, і «перешкодою» для цього не може бути строк, що сплинув, із дати вчинення правопорушення та/або дати його виявлення.

Фінансова відповідальність

Відомо, що питання стосовно порушення трудового законодавства регулюються, поряд з іншим, нормами КЗпП. Так, ст. 265 передбачається, що юридичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

• фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений в установі, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ та податків – у розмірі 30 МЗП (мінімальної зарплати), установленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
• порушення встановлених строків виплати зарплати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у розмірі 3 МЗП, установленої законом на момент виявлення порушення;
• недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у розмірі 10 МЗП, установленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
• недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законами № 1975, № 3543, – у розмірі 10 мзп, установленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
• недопущення до проведення перевірки з питань дотримання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні – у розмірі 3 МЗП, установленої законом на момент виявлення порушення;
• недопущення до проведення перевірки з питань дотримання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні з причин фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати зарплати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ та податків, – у розмірі 100 МЗП, установленої законом на момент виявлення порушення;
• порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених вище, – у розмірі МЗП.

Зверніть увагу, що вищенаведені штрафи є фінансовими санкціями та не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених гл. 27 Господарського кодексу, зокрема:

• адміністративно-господарський штраф;
• стягнення зборів (обов’язкових платежів);
• застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах і в порядку, визначених законом;
• зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання (далі – СГ) певних видів господарської діяльності;
• анулювання ліцензії (патенту) на здійснення СГ окремих видів господарської діяльності;
• обмеження чи зупинення діяльності СГ;
• ліквідація СГ.

Штрафи, зазначені у ч. 2 ст. 265 КЗпП, накладаються ЦОВВ, що реалізує держполітику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, установленому Кабміном.

На сьогодні функції з нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю покладено на Держпраці. Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою КМУ від 11.02.15 р. № 96, а Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення – постановою КМУ від 17.07.13 р. № 509.

Штрафи, зазначені в абзаці другому ч. 2 ст. 265 КЗпП, можуть бути накладені ЦОВВ, що реалізує держполітику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, без здійснення заходу держнагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Виконання постанови ЦОВВ, що реалізує держполітику з питань нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Слід зауважити, що сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю. Наприклад, якщо роботодавець не подав повідомлення про прийняття працівника на роботу за формою, затвердженою постановою КМУ від 17.06.15 р. № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», і через це на нього наклали штраф, то, незважаючи на сплату штрафу, він зобов’язаний подати зазначене повідомлення.