Особливості збереження зарплати за держслужбовцями

Питання правового регулювання функціонування державних органів, визначення статусу працівників цих органів, умов оплати їх праці в поточному році зазнали суттєвих змін. У цій консультації розглянемо, які виплати мають здійснюватися держслужбовцям під час їх перебування у відрядженнях, професійного навчання, стажування.

Як має виплачуватись заробітна плата працівникові держоргану, відрядженому до іншого населеного пункту?

Насамперед зазначимо, що із запровадженням Закону від 10.12.15 р. № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі – Закон № 889) змінився принцип виплати зарплати держслужбовцям, направленим у відрядження до іншого населеного пункту.

Якщо в умовах дії Закону від 16.12.93 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі – Закон № 3723) відшкодування витрат на службові відрядження здійснювалось виходячи із загальних норм трудового законодавства, то відтепер це питання вирішується зовсім по-іншому.

Так, у ст. 21 Закону № 3723 передбачалось провадити відшкодовування витрат на службові відрядження та виплачувати інші компенсації згідно із законодавством про працю. За ст. 12 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108) гарантії та компенсації працівникам у разі службових відряджень установлюються КЗпП та іншими актами законодавства, і вони є мінімальними державними гарантіями.

У свою чергу, ст. 121 КЗпП передбачає, що направленим у відрядження працівникам виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення та назад і витрати з наймання житлового приміщення. Крім того, за такими працівниками зберігається протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) з оплатою праці за визначеними трудовим або колективним договором умовами, однак не нижче їхнього середнього заробітку. Тож вищезгадані норми повною мірою стосувалися й держслужбовців, яких направляли у відрядження.